Як жителі Оріхова й Малої Токмачки втретє зустрічатимуть Новий рік під обстрілами. ФОТОРЕПОРТАЖ
Мешканці прифронтових селищ Запорізької області вже втретє готуються зустрічати Новий рік під звуки вибухів. Місцеві гуртуються разом: спільно тримають господарства, ділять продукти і допомагають тим, хто залишився без підтримки. Як жителі Оріхова й Малої Токмачки проведуть ще два місяці зими та про що найбільше мріють у наступному році – у фоторепортажі «Відбудови. Запоріжжя».
Тільки корисні та достовірні новини! Підписуйтесь на telegram-канал «Відбудова. Онлайн»!
«Усі гуртуються, як рідні»: як оріхівці допомагають один одному
Прифронтовий Оріхів розташований за 10 км від лінії фронту. Нині там живуть близько 900 людей. Місцеві кажуть, що у місті майже не залишилося вцілілих будівель.
Подивіться, що наробили… Оріхова немає. Шкіл немає, садків немає, будинків немає, підприємств немає. Нічого… Отут на провулку 24 людини лише живе,
Михайло мешкає на околицях міста, де російські обстріли ще інтенсивніші, ніж у центрі. Однак чоловік нікуди не виїздив. Зараз готується до наступних місяців зими й дбає про двір. Ба більше, він утримує кіз, яких йому віддала сусідка Юлія.
Жителька Оріхова говорить, що одиниці людей, які залишились на цій вулиці гуртуються, як рідні й допомагають один одному.
Навіть тим стареньким людям, які не можуть тримати господарство, ми їм допомагаємо. Тримаємо разом кіз, курей… Так люди й живуть. На самих консервах не проживеш – тільки на своєму потрібно залишатися,
Ситуація на даний момент не змінилась, як би там не нагнітали щодо Запоріжжя. Як було, так і залишилось. Наші хлопці тримають. Нам допомогли із зимовим опаленням. На своєму господарству так і продовжуємо жити. Не боїмося, що наступати будуть – хлопці кожну ніч відпрацьовують. Турбує тільки одне – обстріли. Аби подальше їх відігнали,
Жінка отримує гуманітарну допомогу, яку розводять рятувальники. Хлібом діляться і з тваринами.
З городу, звичайно, не так багато врожаю, бо засуха велика була цього літа. Де в кого яке зерно залишилось, тим і користуємось. Так само й гуманітарний хліб. Нам його багато дають, тож годуємо потроху й тварин. Води, електрики, газу немає давно. Але якось виживаємо. Все буде добре – сподіваємось на краще,
Щоб вберегтися від обстрілів та отримати гуманітарну допомогу, сотні людей в Оріхові приходять до пункту незламності. Там вони двічі на місяць отримують продуктові набори, а раз на місяць – засоби гігієни. У ньому вони можуть підзарядити свої гаджети, отримати чи відправити посилку, скористатись медичними послугами.
Жителі Оріхова сподіваюся на краще в новому році. Зокрема, про повернення своїх земляків додому та відбудову міста.
Населення повернеться – я впевнена на сто відсотків. Ви ж бачите, як зараз у місті: навіть там, де на вулиці залишилося три-п’ять людей, уже відчувається життя. Ми не з тих, хто просто сидітиме на лавочці та чекатиме! Будемо все до ладу доводити,
Читати також: «Я жила цим – це було моє все»: місцева вчителька про зруйновану росіянами школу в Таврійській громаді. ФОТОРЕПОРТАЖ
«Одна надія на наших військових»: яка ситуація у прифронтовій Малій Токмачці
У Малій Токмачці, яка ще ближче до лінії зіткнення, розбито геть усе. Місцевих жителів практично немає, більшість з них давно виїхали із села.
Через посилення обстрілів у населеному пункті на початку грудня проводили примусову евакуацію. Поліція евакуювала 22 людини, ще 7 виїхали самостійно. Нині в селі залишаються ще 16 людей.
Анатолій разом з собакою Радою щодня їздить з Малої Токмачки до дядька в Оріхів, навіть попри те, що дорога дуже небезпечна.
Це ж мій дядько, приїжджаю дуже часто. Звісно, що боюсь трішки, адже ворог гатить дронами по автівках, запускає снаряди й КАБи. Страх в кожній людині присутній, але життя продовжується.Треба допомагати дядькові, і він мені допомагає. Треба якось жити,
Читати також: «Дуже нам важко й кожен день страшно»: мешканці прифронтового Оріхова про обстріли й підготовку до зими
Пані Олеся мешкає одна по вулиці. Усі сусідні будинки зруйновані російськими обстрілами. У її двір також прилітало декілька ворожих КАБів.
Перший ворожий КАБ впав прямісінько в город, а другий – перед будинком. Як впала та бомба, то на даху пробило шифер, побило трактор, ну і сарай. Хати побило, вікна повилітали,
Попри це жінка тримає домашнє господарство. Каже, що годувати є чим – діти передають харч матері та тваринам.
У мене дочка в Запоріжжі. Вона привозе періодично їжу. Гуманітарку також привозять хлопці. Отак і живем. Звісно, що діти уже давно мене кличуть в місто. Але я не виїду нікуди. Перемога буде за нами все-таки, так що одна надія на наших військових,
Станом на початок грудня 2024 року на прифронтових територіях Запорізької області залишаються 8,8 тисяч людей.
Раніше «Відбудова. Запоріжжя» розповідала, що мешканці Степногірська Запорізької області через обстріли залишилися без медичної допомоги та громадського транспорту.