Запорізька фабрика ISLA: як зʼявився відомий бренд кави та що змінилося за роки роботи
Вже майже 10 років у Запоріжжі працює фабрика ISLA, на якій виготовляють і фасують каву різного походження, ступеня обсмаження та помолу. Кава цього бренду знана не лише у нашому місті, а і в інших регіонах України та навіть за кордоном. Як вдалося запустити виробництво з нуля, що змінилось у роботі фабрики під час війни та яка підтримка зараз потрібна запорізькому бізнесу – про це «Відбудова. Запоріжжя» запитала у засновниці фабрики ISLA Світлани Івахової.
Цікавитесь запорізьким бізнесом? Розповідаємо про нього в інстаграмі - підписуйтесь!
Свій бренд з нуля: як запустили виробництво кави у Запоріжжі
– Як почалась історія фабрики ISLA у Запоріжжі?
– У кавовому бізнесі ми більше 20 років. З 2001 року були дистриб’юторами італійської кави Illy, але у 2014 році почалась війна і ми вирішили, що треба робити щось своє. А оскільки у нас був великий досвід, вирішили зробити свій бренд, своє виробництво. В країні змінилась економічна ситуація, тому хотілося зробити каву, яка буде і смачна, і цікава, і недорога.
Коли ми починали, мені казали: «У вас там що, у Запоріжжі кава росте?». Але ж вона і в Німеччині чи Італії теж не росте. Вона росте у країнах так званого кавового поясу – біля екватора. А всі інші імпортують зелену каву та обсмажують її. І тут вже справа в досвіді, умінні та смаку. Люди, які п’ють каву десь за кордоном, потім дуже дивуються, яка в Україні смачна кава.
Ми завжди казали, що наша кава зроблена у Запоріжжі, в Україні. Зараз, коли я показую на карті, де ми знаходимось і скільки кілометрів до фронту, люди ледь не втрачають свідомість.
– Наскільки складно було організувати роботу виробництва з нуля?
– Бути виробником значно складніше, ніж дистриб’ютором. Ми закуповуємо зелену каву та самостійно її обсмажуємо. Наші працівники багато навчалися, і я теж, адже обсмажка кави – це складний процес і мало хто вміє робити це якісно. Також наша команда вміє обслуговувати кавове обладнання, управляти дистрибуцією та імпортом.
Сьогодні ми працюємо з різними сегментами: HoReCa (бари, ресторани, кафе), офісами, магазинами, а також у форматах B2B і B2C. У кавовому бізнесі дуже складно тримати стабільну якість, тому що різний врожай та поставки, а смак люди хочуть мати один і той самий. Треба знання, майстерність і досвід.
Читати також: Чашка на вагу золота: наскільки у Запоріжжі зростуть ціни на каву
Як війна вплинула на роботу кавової фабрики ISLA
– Які найбільші зміни у роботі фабрики принесла із собою війна?
– На початку повномасштабного вторгнення ми не працювали приблизно 2 тижні. Але коли відновили роботу, то вже не зупинялися ні на день. У нас зменшилась кількість працівників, тому що багато хто виїхав за кордон, багато хто на фронті. На жаль, серед наших колег є загиблі, а ще одна людина вважається безвісти зниклою. Ми сподіваємося, що він живий і, можливо, перебуває в полоні.
Через те, що немає людей, важко працювати. На виробництві в основному працюють чоловіки, які можуть отримати повістки. Швидко знайти нових працівників не вдасться, адже неможливо обсмажчика кави вивчити за півроку чи рік. В обсмажці багато чого залежить від якості зерна, газу, температури, вологості повітря. Жінки не можуть повністю замінити чоловіків. Наприклад, жінка просто фізично не зможе бути вантажником.
Також з початком війни ми помітили, що споживання кави зменшилось, оскільки багато наших клієнтів були на територіях, які опинилися під окупацією. Але ті, хто переїхав в інші регіони, продовжують купувати нашу каву.
Крім того, дуже складно експортувати каву, тому що поляки роблять перешкоди. Зрозуміло, що вони захищають своїх виробників, але через це для нас експорт зараз майже неможливий.
– Чи суттєво на роботу фабрики впливають відключення світла?
– Оскільки у нас багато обладнання, працювати на генераторах дуже дорого. Ми слідкуємо за графіками відключень і підлаштовуємось – виходимо рано вранці або пізно ввечері. Якщо світло зникне під час обсмажки, то вся партія кави буде зіпсована і її доведеться викинути.
Також виробництво залежить від постачальників. Наприклад, пакування нам виготовляє харківська компанія Aris, яка так само страждає від обстрілів та вимкнень світла. Такі труднощі відчувають і багато інших наших контрагентів. Ми в одному ланцюжку, тому їхні проблеми автоматично стають і нашими. Думаю, зараз це велика складність для багатьох підприємців.
Читати також: Як у Запоріжжі допомагають жінкам розвивати бізнес: інтерв’ю з координаторкою проєкту U&We Hub Ганною Гонтарук
Програми підтримки бізнесу: що працює, а чого бракує
– Чому ваша фабрика взяла участь у програмі «Національний кешбек»? Чи бачите результати?
– Бути українським виробником і не брати участь у цій програмі, як на мене, дивно. Ми сплачуємо податки, створюємо нові робочі місця. Ще до війни ми постійно спонукали купувати українське. У людей в голові багато стереотипів, наприклад, що італійська кава найкраща. Але це не так. Купуючи українське, люди підтримують бізнес, якому зараз дуже важко щось виробляти в такі часи. Також це допомагає економіці України не стояти на місці.
До речі, зараз каву в Україні можна назвати стратегічним продуктом. Ми регулярно відправляємо її на фронт, допомагаємо нашим бійцям. Вони всі просять каву, адже для них це і заспокійливе, і задоволення хоч якесь.
– Чи брали участь у грантових програмах?
– На грант подавалися, щоб придбати обладнання. Поки не так успішно, як хотілося, але працюємо над цим. Ми хочемо замінити обладнання на більш сучасне, але воно коштовне. У нинішніх умовах, якщо є можливість отримати допомогу із цим, то ми були би щасливі.
– Які програми підтримки, на вашу думку, зараз потрібні бізнесу, зокрема запорізькому?
– Перш за все, варто звернути увагу на оподаткування підприємців, особливо на територіях, які обстрілюють. Було б доречно запровадити пільгове оподаткування і кредитування для такого бізнесу.
Ми розуміємо, які зараз часи, але хотілося б, щоб графіки відключень світла були трохи лояльніші. Виробництво і його робота – це складно, а відключення додають проблем.
Також хотілося б, щоб держава якось посприяла вирішенню проблем з експортом продукції. І аби було більше реклами українських виробників з боку держави, щоб довести людям, наскільки важливо зараз їх підтримувати.
Читати також: Не те місце, не той час: чому кав’ярня «2056» зачинила свої двері для запоріжців
– Наскільки складно зараз будувати плани на майбутнє, маючи виробництво у Запоріжжі?
– Плани та ідеї є, ми поступово розширюємо асортимент, але поки що без масштабних змін. Працюємо над тим, щоб зробити нашу каву впізнаваною не лише в Україні, а й у Європі та світі.
Основна задача – втримати колектив, дати можливість людям працювати, сплачувати податки, платити гідну зарплатню, допомагати ЗСУ і триматися. Можемо працювати і робити свою справу навіть у такі часи, а отже – не маємо жалітися.
Раніше «Відбудова. Запоріжжя» також розповідала історію відкриття сімейного ресторану Soprano у місті. Для його власників це не перший бізнес-проєкт, тож вони самостійно займалися проєктуванням інтер’єру, ремонтними роботами та розробкою меню.