Як громада з окупованих територій Запорізької області організовує освіту своїх дітей у Запоріжжі
Після початку повномасштабного вторгення значна частина шкіл та учнів виїхали з окупованих територій. Тривалий час освітній процес був організований у форматі онлайн-навчання. Проте з нового навчального року така можливість буде доступна тільки невеликій кількості дітей. Тож громади намагаються організувати змішані формати навчання у приймаючій громаді. Відбудова.Запоріжжя дізналась, як громади Мелітопольщіни шукають можливості організувати свої школи в евакуації, які труднощі мають та що планують втілити у новому навчальному році.
Державна політика «Школа офлайн»: що це таке
Школа офлайн — це комплексна політика Міністерства освіти і науки України, яка реалізується у співпраці з профільним віцепрем’єр-міністром Михайлом Федоровим. Її метою є забезпечення «доступу до очної освіти якнайбільшій кількості школярів, де це дозволяє безпекова ситуація. А також сприяти якісній дистанційці для дітей із територій, де неможливо відновити доступ до очного навчання».
Розробники стратегії зауважують, що такі зміни важливі для вирішення критичних питань освіти:
- зниження якості освіти. Як вказують автори, за даними PISA-2022, учні віком 15-ти років “відстають” з ключових предметів на два роки;
- брак соціалізації через онлайн-форму навчання;
- відсутність однакового доступу до можливостей дистанційної освіти (не всі учні мають гаджети або доступ до Інтернету);
- необхідність створення більш індивідуального підходу до кожної дитини;
- зниження навантаження на вчителів.
Для того, щоб вирішити ці виклики, розробники політики пропонують кілька ключових компонентів:
- Інфраструктура
- Навчання за місцем перебування
- Перегляд мережі дистанційних шкіл
- Навчання дітей на ТОТ та за кордоном
Читайте також: Навчання онлайн, школи в окупації та підготовка до НМТ: відомий запорізький вчитель дав поради як допомогти дітям у навчанні
Для того, щоб вирішити ці виклики, розробники політики пропонують кілька ключових компонентів:
- Інфраструктура
- Навчання за місцем перебування
- Перегляд мережі дистанційних шкіл
- Навчання дітей на ТОТ та за кордоном
Власне, саме другий компонент – навчання за місцем перебування дитини є ключовим, коли йдеться про внутрішньо переміщених школярів. Ідея у тому, щоб за можливістю діти максимально навчались очно у приймаючій громаді. Про те, як це буде діяти на практиці у Запоріжжі, – далі.
Як діти з тимчасово окупованих територій навчались раніше
Олена Тюріна, начальниця управління освіти Мелітопольської міської ради, розповідає про те, які рішення ухвалювала Мелітопольська громада для організації якіснішого процесу навчання дітей з тимчасово окупованої території. Вона згадує, що після повномасштабного вторгнення, з вересня 2022 році, всі заклади загальної середньої освіти здійснювали освітню діяльність дистанційно. Олена наголошує:
«Завдяки тому, що жоден директор/директорка школи не пішли на співпрацю з окупаційною владою, виїхали на підконтрольну Україні території, об’єдналися заради дітей, які знаходилися за кордоном, в Україні, в тимчасово окупованому Мелітополі вдалося зберегти систему освіти Мелітопольської громади».
Для якісного та безпечного освітнього процесу освітяни створили загальноміську освітню платформу «Освіта.Онлайн», яка запрацювала з 1 вересня 2022 року, організовували синхронні онлайн-уроки, де з прихованими обличчями викладали усі навчальні дисципліни. Крім цього, конспекти уроків, які розміщувалися на платформі, давали змогу здобувачам освіти з будь-якої точки світу проходити навчання самостійно у зручний для них час. Також, додає Олена, минулий навчальний рік школи Мелітополя відпрацювали повним складом – 21 заклад загальної середньої освіти, проте дистанційне навчання кожна школа організовувала на окремих навчальних платформах за допомогою технологій дистанційного навчання.
Читайте також: Що відбувається в освіті Мелітополя після 3 років окупації
Починаючи з 2023 року, за запитами батьківської громадськості Відкритий простір допомоги «Саме Тут», у Запоріжжі ініціювали разом із Мелітопольської міською радою організацію Освітнього Хабу, мета якого – створити умови для очних зустрічей дітей-ВПО Мелітополя та Мелітопольського району, які мешкають у Запоріжжі, адже у той час жоден заклад обласного центру не організовував очне навчання.
«Команді учителів-волонтерів вдалося організувати для маленьких переселенців очні майстерки як мистецького напрямку: малювання, декоративне мистецтво, гра на музичних інструментах, театральна студія, так і з академічних наук: інформаційно-комунікаційні технології, підготовка до НМТ з математики, української та англійської мов, історії, робототехніки. Пізніше такі Освітні Хаби відкрилися у Львові, Києві і Дніпрі. Це і стало «першими кроками» до більш якісної освіти, до офлайн-освіти Мелітопольської громад».
Як у Запоріжжі організовують навчання офлайн
Інна Покуса, директорка Мелітопольської гімназії №23, говорить про те, що процес підготовки до якіснішого виходу в офлайн розпочались із Освітнього Хабу, який почав функціонувати на базі відкритого простору «САМЕ ТУТ».
Інна зазначає, що у просторі «САМЕ ТУТ» об’єднались небайдужі педагоги, які спільними зусиллями організували дозвілля та навчання учнів. Вона також наголошує, що при розробці активностей простору ретельно вивчали потреби дітей та батьків. Педагогиня каже, що на початку пропонували додаткові заняття для учнів, які навчаються онлайн у мелітопольських та запорізьких школах, а також – додатково пропонували учням індивідуальні консультації з різних предметів.
Читайте також: «Саме тут» у Запоріжжі: як працює гуманітарний хаб Мелітополя
«Але найбільшим попитом користувались заняття з підготовки до НМТ. Саме цей напрям починали із основних предметів – української мови, математики, історії, англійської мови. Пишаємось тим, що за запитами учнів, додали предмети з географії, біології, хімії».
Олена Тюріна коментує, що 2023/2024 навчальний рік приніс нові виклики для освіти Мелітополя і головний з них – це зменшення контингенту учнів. Адже основний контингент мелітопольських релокованих на підконтрольній частині України закладів освіти, знаходиться в окупованому Мелітополі. Олена додає:
«Тому, щоб зберегти освіту Мелітополя, щоб зберегти ниточку зв’язку з ТОТ, підтримати наших учнів/учениць, які опинилися у різних куточка України і світу, – ми не відмовляємося від дистанційного навчання. Разом з тим розуміємо, що очне навчання – пріоритетний напрямок освіти на наступний рік».
Саме тому, зазначає Олена Тюріна, два ЗЗСО Мелітополя (Мелітопольська гімназія №23 ММР ЗО та Ліцей №9 ММР ЗО) будуть організовувати освітній процес за змішаною формою навчання для дітей, які перебувають у Запоріжжі.
Крім вищезгаданих плюсів для дітей і вчителів, вихід в офлайн знімає навантаження та тривоги батьків щодо соціалізації й адаптації на новому місці їх дітей. Тетяна Булгакова, мама школяра Марка з Мелітополя, згадує, що на момент повномасштабного вторгнення її син Марк навчався в 3-му класі школи 3 в Мелітополі. Згодом родина дізнались, що вчителька сина пішла на співпрацю з окупантами, тож ми постали перед вибором, де навчатись далі.
На початку навчального року родина Тетяни жили під Львовом і не мали чіткого плану щодо того, що робити далі з освітою сина. Однак, було розуміння, що вчитись офлайн в місцевій школі дитині буде некомфортно. Тетяна не готова була завдавати хлопцю додаткового стресу на тлі загальних хвилювань від вимушеного перееїзду і розлуки з рідними. Тієї ж осені вона з сином повернулись в Запоріжжя. Продовжити навчання онлайн в старій школі не вийшло, натомість, Марк почав навчання у Мелітопольській гімназії 23. Тетяна пояснює:
«Марк – дитина дуже чутлива, емоційна та має певні складнощі з адаптацією до нових обставин. Та попри це, новий вчитель і новий клас прийняли його настільки доброзичливо, що всі наші сумніви і побоювання щодо онлайн навчання щезли».
Через кілька місяців після початку навчання Марк долучився до занять в освітньому хабі. Відвідував театральний гурток, заняття з англійської, інформатики, робототехніки.
«Особливо цінно те, що на цих зустрічах Марк отримував не тільки знання, корисну інформацію і навики соціалізації, а й спілкування з однолітками, турботу, тепло й увагу вчителів. Та найголовніше від цих зустрічей – це усвідомлення, що він знаходиться серед земляків, серед своїх».
Які є труднощі в організації офлайн-навчання у Запоріжжі
Однак, організація освіти в умовах прифронтового міста – це значний виклик. Про те, з якими труднощами стикається Мелітопольська громада, розповіли наші героїні – Олена Тюріна та Інна Покуса.
Інна Покуса розповідає про те, з якими викликами стикаються вчителі унаслідок дистанційного формату роботи з учнями:
«На перший план виходить брак живого спілкування. Педагоги, які працювали з дітьми протягом травня-червня під час організації мережевого навчання, помітили виклик – невміння дітей самостійно вчитися».
Вона також додає, що у батьків відчувається певний острах зміни закладу освіти (бо звикають до вчителів, форми навчання, особливостей викладання певного вчителя).
«Залишитись в уже звичному середовищі» проти «змінити форму навчання задля соціалізації дитини» – проблема для батьків. Тому, цей вибір – свідомий вибір. Батьки ще не впевнені, чи готові вони, щоб їх діти змінили форму навчання».
З кількома іншими пересторогами ділиться начальниця управління освіти Мелітопольської міської ради.
Зокрема, Олена Тюріна вказує на те, що в умовах прифронтового Запоріжжя головний виклик – зробити освітній процес безпечним і якісним. Адже дистанційна освіта в питанні безпеки, на перший погляд, має перевагу перед очним навчанням. Тому, наголошує вона, вибір приміщень для безпечного навчання – один із головних пріоритетів у процесі переходу на очне навчання. Другим викликом Олена називає невпевненість та страх батьків щось змінювати.
«Адже зміна школи, класу, вчителів, навіть, форми навчання – болючий процес, нахрапом його втілити не вийде. Тому свідомість вибору очного навчання залежить від розуміння батьками його переваг – можливість живого спілкування, соціалізація, безпосередня комунікація вчителів та учнів, можливість залишити дитину під наглядом, поки самі на роботі тощо. Труднощів багато, але я впевнена, що ми їх подолаємо. Адже мета у нас спільна – зберегти українську освіту»!
Ще один виклик – закриття та об’єднання навчальних закладів. За словами очільниці закладу освіти, яка захотіла дати коментар на умовах анонімності, наступного навчального року її школи фактично не існуватиме.
«На жаль, нашу школу закривають та об’єднують з іншою школою. Це для нас важкий момент, який ми переживаємо разом з нашим колективом, з нашими батьками і дітьми. Тому що фактично на новий навчальний рік нашої школи існувати вже не буде. Ми переходимо на так званий «простій». Діти переходять в іншу школу. Ситуація на сьогодні для нас дуже критична»
Оскільки закриття шкіл – не одинична ситуація, це може бути великою проблемою для освітян.
У контексті закриття великої кількості шкіл важливо також згадати про те, що у Запоріжжі депутати підтримали рішення щодо реорганізації 14 шкіл та дитячих садочків, шляхом приєднання одних навчальних закладів до інших. Про ризики таких рішень попереджає Катерина Звєрєва, керівниця ГО «ХОЧУ ВЧИТИСЬ!».
Активістка коментує, що масові закриття шкіл повʼязані з проектом наказу МОН № 850, а також ж з тим, що прифронтовим обласним центрам не вистачає освітньої субвенції. За її словами, це пояснюється тим, що «через війну люди виїжджали і дітей стало менше, а нормативні показники наповненості класів залишились, як на мирний час».
«Хоча, що стосується Запоріжжя, то і в мирні часи показник 27,5 учня на клас, такий самий, як для Києва та Харкова, для нас був завеликим. Ми не можемо мати однаковий показник, бо в нас різна кількість населення. Тому в межах економії школи почали поспіхом закривати».
Катерина Звєрєва переконана, що швидкі рішення без належного обґрунтування, вивчення районів, де є малочисельні школи та комунікації з громадою, спровокують людей ще більше виїжджати з Запоріжжя, в пошуках кращої роботи, школи для дітей і спокійнішого життя.
«Для міста це не тільки втрата людей, робочої сили, а і втрата податків. Нашвидкоруч оптимізована мережа освітніх закладів не буде якісною, що відобразиться на навчальному процесі та якості освіти в цілому».
Які є плани на новий навчальний рік у Запоріжжі
Ми також спитали у наших героїнь про те, які плани вони прагнуть втілити у новому навчальному році, а також – про їхні мрії.
Інна Покуса розповідає про те, що планує зробити черговий крок уперед для якісного навчання дітей.
Читайте також: Люди повертаються, бо вірять, що ворог не зайде, – голова прифронтової громади Запорізької області
«Хочеться забезпечити живе спілкування під час очного формату. Поки цей крок для тих, хто нараз знаходиться у Запоріжжі. Найбільше хочеться перемоги та повернення до рідного черешневого міста, а ще – продемонструвати, що під лежачий камінь вода не тече. Успіх цілком залежить від праці. Ми – вчителі – готові зробити все, щоб учні вірили у свої сили, а батьки пишались успіхами дітей».
Тетяна Булгакова, у свою чергу, хоче найякіснішої та емпатійної освіти для свого сина Марка. Вона вже відчуває, що її мрії здійсняться у новому навчальному році, адже у новій школі підхід до навчання в нашій школі дуже сучасний, толерантний до дітей з їх актуальними потребами та особливостями
Читайте також: Як живе запорізьке спортивне товариство «Динамо», база якого була зруйнована ракетним ударом у жовтні 2023 року
«Можливість вийти на навчання офлайн Марк сприйняв як можливість спілкування з людьми, які вже полюбились. До того ж запланована школа повного дня – це не тільки гуртки й майстерки, а ще класна нагода зробити домашку і бути вільним ввечері як приємний бонус від своєї плідної праці в класі. Це неабиякий стимул! Тож ми з нетерпінням чекаємо нових зустрічей від нашого новаторського колективу. Готові долучатись і надавати підтримку»!
Начальниця управління освіти Мелітопольської міської ради Олена Тюріна зазначає, що стратегічними завданням для навчального процесу 2024-2025 року є зберегти освіту Мелітополя.
«Плани – зберегти освіту Мелітополя, створити максимально можливі умови для здобуття УКРАЇНСЬКОЇ освіти мелітопольськими (і не тільки) учнями/ученицями з будь-яких куточків світу: тимчасово окупованої території, з-за кордону, підконтрольної Україні територі».
А найбільшою мрією Олена Тюріна називає деокупацію рідного Мелітополя, підняття українського прапора над головною площею її рідного міста.
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win