Як відкрити успішний бізнес під час війни та запустити франшизу: інтерв’ю з Тетяною Голіковою
Тетяна Голікова – бізнесвумен, яка за 4 роки відкрила шість центрів подології в Запоріжжі та Києві, п’ять із них – під час повномасштабного вторгнення. Зараз підприємиця запустила у продаж власну франшизу. В інтерв’ю «Відбудові. Запоріжжя» Тетяна Голікова розповіла, чому бізнес у Запоріжжі вести легше, ніж в столиці, від чого залежить прибуток і як почати власну справу без великих вкладень.
Цікавитесь запорізьким бізнесом? Розповідаємо про нього в інстаграмі - підписуйтесь!
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ
– Ваші центри працюють у Запоріжжі та Києві: де вести бізнес важче?
– У моїй ніші мені набагато легше в Запоріжжі, оскільки я тут починала. Свій бренд я розвивала з 2018 року, у мене була база клієнтів. Тут багато хто знає, хто така Тетяна Голікова, і про мій центр. Також менше витрат на рекламу, бо працює принцип «сарафанного радіо».
У Києві велика конкуренція. От відкрила центр на лівому березі столиці, а там лише поряд 5 центрів подології. Тому там уже треба більше вкладатися в просування, розповідати про наш центр.
Загалом зараз мені легше відкрити два центри в Запоріжжі, ніж один в столиці.
– Власник бізнесу часто залишається «за кадром». Як ви розподіляєте обов’язки в управлінні центрами, і хто є «обличчям» вашого бізнесу?
– Передусім це адміністратори. Був і такий досвід, коли двоє адміністраторів, що в мене працювали, відкрили власні центри. Вони зробили це нечесно: забрали клієнтську базу, зробили розсилку нашим клієнтам, навіть вмовили майстрів перейти в інший центр.
Спочатку мене це, звісно, обурювало, але зараз я ставлюся до цього інакше. Операційне управління дуже витягує енергію: ти не маєш часу на розвиток. Тож я делегувала ці задачі старшому адміністратору. Це дозволило мені розвивати власний бренд й запустити навчання, як створити бізнес у сфері подології.
ПРО ЗАПУСК ВЛАСНОЇ ФРАНШИЗИ
– Про які складнощі розповідають учасниці вашого курсу щодо запуску бізнесу?
– Минулого року в мене був перший потік, 20 дівчат долучились до навчання. І от під час курсу я побачила весь їхній біль. Побачивши страхи учасниць, я вирішила запустити франшизу для тих, хто боїться почати бізнес, шукати майстрів та інших операційних питань.
Ми можемо за 3 місяці відкрити та передати людині центр, а потім – підтримувати. Людина стає нашим партнером і працює під нашим брендом.
У мене вже є пропрацьована схема, як відкривати центри. Також маю школу для навчання майстрів, в мене є система маркетингу, СММ, таргетологи, бухгалтери, юристи. До того ж, я знаю, як швидко привести клієнта, де орендувати приміщення та як вийти на прибуток. Є система роботи, тому відкрити та під’єднати до неї ще один центр – не проблема.
– Як працюватиме франшиза та чи вже продали комусь права?
– Ні, тільки з початку цього року почали реалізацію задуму. Ми дуже довго отримували торгову марку, і от тільки в грудні 2024 року нам її видали.
Якщо людина хоче купити франшизу, ми заключаємо юридичний договір, там прописуємо зону відповідальності – мою та партнера, тобто на що людина може розраховувати, якщо вона заходить в нашу франшизу.
Ми плануємо прибрати весь «головний біль», тобто будемо шукати майстрів, доводитимо їх до високого рівня, шукатимемо адміністраторів, клієнтів. Інстаграм навіть не треба буде вести, бо він під’єднається до нашої мережі. Також щомісяця проводитимемо консультації, підтримуватимемо. Ми за це отримуватимемо якісь дивіденди.
Важливо, щоб клієнт отримував однаковий рівень обслуговування як у нашому центрі в Запоріжжі, так і, наприклад, в Черкасах.
– Якщо майстри в центрах на одному рівні по навичках, то чи однакова зарплата в Києві та Запоріжжі у ваших працівників?
– Через те, що в київських центрах прайс трошки вищий, то є невелика різниця. Але насправді майстри в Запоріжжі можуть бути більш замотивованими та навіть з меншим відсотком заробляти більше.
Зарплата у майстрів залежить від обігу, скільки клієнтів та послуг людина надала, стільки вона грошей і має. Я завжди кажу: «Ваші гроші не у мене, вони у клієнта». Треба контактувати з клієнтами, щоб вони приводили свою маму, подругу, щоб довіряли майстру.
Все залежить від людини та які вона цілі ставить. Фіксованою зарплата може бути в бухгалтера чи таргетолога, вони не мають прямого контакту з людьми, а от у випадку з майстрами – немає обмежень.
ПРО ПРИБУТОК
– В 2024 році обіг вашої мережі склав 12 млн грн. Розкажіть, що впливає на прибуток.
– У Запоріжжі зараз прибуток від центрів більший, ніж у Києві через більший попит на послуги. В столиці люди складніше прощаються з грошима, бо багато тих, хто мав гроші, – поїхав.
Також багато залежить від приміщення та колективу. У Києві, наприклад, поки жоден центр не працював стабільно на одному місці, бо ми змінювали приміщення. Ще був випадок, коли одна з майстринь центру відкрила власну справу й забрала клієнтів. Центр перестав приносити прибутки й довелось переїхати.
Але, навіть попри переїзди, центри працюють, окуповують себе, тому думаю, трошки стабільної роботи – і буде більший прибуток.
– Для одного зі своїх центрів у Запоріжжі ви теж нещодавно змінили приміщення. Чому так сталося?
– Ми працювали в районі вул. Іванова в Шевченківському районі, але біля нашого центру стався приліт: там вибило вікна та двері, пошкодило вхід, але збитки поніс лише власник.
Загалом, це дуже небезпечна зона, тому ми переїхали на вул. Магістральну, теж у Шевченківському районі. Там гарний трафік, думаю, ще більше людей про нас дізнаються.
До того ж часто чую від клієнтів, що вони хочуть обслуговуватися територіально: тобто, вони не будуть їхати з лівого на правий берег, щоб отримати послуги. Вони нас чекають, ми маємо бути доступними.
Читати також: Як у Запоріжжі пошкоджене обстрілами СТО відновлює роботу
СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ВИКЛИКИ В БІЗНЕСІ
– Багато бізнесів зараз є соціально відповідальними. Чи маєте ви таке направлення в своїй діяльності?
– Ми допомагаємо військовим, звісно. У нас працювала адміністраторка, яка контактувала з однією із бригад. Ми збирали для них посилки, терморукавиці закуповували та багато іншого.
Окрім цього, ми безкоштовно надаємо послуги військовим, працівникам ДСНС, з гострим болем приймаємо без черги. Якщо захисник приїхав на ротацію на кілька днів, ми обов’язково знайдемо можливість та допоможемо йому. Для ВПО у нас були знижки, але потім їх відмінили.
– Що особисто для вас зараз є найважчим в бізнесі?
– Комунальні послуги. Вони просто з’їдають усе на світі. Буває таке, що комуналка дорожча за оренду приміщення. Податки виросли теж. Але якщо порівняти з бізнесом у Європі, то у нас – це не податки. Я б не змогла такий бізнес розвивати в Європі.
Але взагалі я вчуся нікого не звинувачувати у проблемах, бо, якщо думати, що хтось тобі щось винен, то ти ніколи не будеш розвиватися. Якщо ти обираєш починати бізнес, то ти береш відповідальність.
– У важкі часи бізнесу треба об’єднуватись. Ви входите до якихось бізнес-спільнот та чи вважаєте їх корисними?
– Зараз я не входжу до бізнес-спільнот, але вони є важливими. Якщо ти оточений однодумцями, людьми, які розуміють твої проблеми, то простіше вести бізнес. Ти можеш поділитись досвідом, отримати досвід інших, це допоможе ухвалити правильне рішення.
Раніше я була учасницею «Board. Запоріжжя», але я все рідше приїжджаю до міста, мені хочеться живого спілкування, а можливості такої немає.
Ця спільнота дала мені бухгалтера, контакти спеціалістів з різних сфер. А ще – мотивацію продовжувати справу. От я пам’ятаю, початок війни, напружена ситуація, а ми слухаємо виступ ресторатора Дмитра Добродія, який розповідає, що можливості для бізнесу є, просто їх треба побачити – впали ціни на оренду, конкуренти виїхали, треба дивитись на іншу сторону кризи. І це заряджає.
ПРО ЖІНОЧЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО
– Жінки в бізнесі: на вашу думку, чи важливо жінкам мати власну справу?
– Я думаю, що жінка, яка вміє заробляти, має зовсім інше ставлення в сім’ї. Також вона ніколи не буде триматися за чоловіка. Скільки б не було дітей, але якщо жінка самодостатня, то вона може сказати: «Ні, зі мною так не можна». Самодостатні жінки, я впевнена, менше піддаються фізичному насиллю в сім’ї. Вони не будуть терпіти абʼюз, скоріше за все вони самі стають ще тими абʼюзерами, якщо не навчаться «вимикати» директора вдома.
Між жіночим і чоловічим бізнесом є різниця: чоловічий – це сила, витримка, десь навіть здорова агресія, змагання, а жіночий – про гнучкість, уміння знайти компроміс, десь взяти хитрістю. Тут дуже важливо, щоб жінка також приділяла увагу особистому розвитку, займалася собою.
Читати також: Виклики, з якими запорізькі підприємиці зіткнулися у бізнесі
ПОРАДИ ДЛЯ ВІДКРИТТЯ БІЗНЕСУ
– Що порадите тим, хто починає бізнес? Де взяти гроші та на що звернути увагу?
– У мене весь бізнес будувався на власні кошти. Нові центри відкривала, інвестуючи прибуток. Можливість грантів теж є. Зараз ми подали на другий грант, перший отримали за програмою «Власна справа» на 250 тисяч гривень, але майже не витратили їх, бо поки ті кошти погодили та дійшли до мене, вже й центр відкрився.
Насправді, я б ніколи не рекомендувала брати грант тим, хто лише починає справу, краще вже брати ці кошти та вкладати у розвиток. Тому що, коли ти тільки починаєш свій шлях у бізнесі, дуже важко все прорахувати. Часто люди беруть грант, вкладають його в дороге приміщенн й обладнання, а потім клієнтів немає і бізнес такий не працює, бо, можливо, навіть нішу не ту обрали.
Краще на початку вкласти менше грошей, а потім з прибутками та грантами покращуватися та розвиватися. Той же бізнес-план не може бути ідеальним на початку, треба прорахувати, що потрібно, щоб прийняти першого клієнта, без чого не обійтися. А потім коригувати бізнес-план у процесі роботи, розширюватися.
Також не треба ідеалізувати картинку, помилки – це добре, вони допомагають нам ставати кращими, але головне – діяти, а не думати. Навіть, якщо не вийшло – завжди можна почати, але вже не з нуля, а з досвіду.
Бізнес – це не про очікування стати багатим, гроші – це інструмент, вони не мають бути ціллю. Треба робити свою справу, горіти своєю справою. Тоді все вдасться.
Підтримайте роботу команди «Відбудови. Запоріжжя»!