«Майданчик відпочинку», зручні громадські простори, архітектурні лекції, – основні напрямки роботи запорізької організації Urbanization
Сенс урбаністики – створювати зручні простори для людей. Завдяки якісному облаштуванню, реконструкції чи реставрації, локації користуються більшою популярністю мешканців міст та сіл, а громади стають розвиненішими. Наразі в Запоріжжі з’являється більше ініціатив, які готові покращувати своє місто та робити його зручнішим. Так, з 1 липня у місті розпочали архітектурний тиждень, що включає низку тематичних заходів, які проведе організація Urbanization. «Відбудова. Запоріжжя» поспілкувалася з урбаністками, щоб дізнатися більше про цілі організації, мотивацію команди та бачення проблем і перспектив розвитку Запоріжжя.
Історія організації Urbanization розпочалася навесні 2023 року. Тоді в проєкті з однойменною назвою зустрілися співзасновниці майбутньої організації з урбаністики та архітектури, Кароліна Мішель Макайя та Кіра Зіганшина. Їх об’єднав задум створити архітектурне середовище, що переросло б в спільноту людей, яким небайдуже Запоріжжя.
Основною цінністю команди стала концепція змінювати простори міста для людей та під їхні потреби знаходити і втілювати рішення з тактичного урбанізму. Urbanization вже реалізували свої перші мініпроєкти: облаштували суспільний простір – місце відпочинку біля «Запорізької політехніки» – та провели просвітницькі лекції на базі креативної платформи «Млин».
Час від часу урбаністки організовують івенти з популяризації неформальної архітектурної освіти, щоб зацікавити більше людей. Процес змін поступовий, але Urbanization вже бачать прогрес та зацікавленість в очах людей, хочуть пробувати робити щось своїми руками та змінювати Запоріжжя, адаптуючи різні локації до потреб жителів міста.
Кароліна Мішель Макайя навчається на архітекторку та хоче втілити свою мрію змінювати міські простори. Активістка вбачає розвиток Запоріжжя у тому, щоб не лише центр міста, а й кожен район був цікавим та зручним для його мешканців. Як людина, яка здобуває архітектурну освіту та зробила перші кроки в професії, Кароліна Мішель хоче ділитися фаховими знаннями з широким колом містян: розказувати, як проєктувати об’єкти, планувати містобудову, розвивати громадські простори та створювати точкові урбаністичні рішення.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, вона була на другому курсі. Їй здавалося, що архітектура як професія закінчилася. А виявилося, що це переродження, бо з’явилося дуже багато навчальних програм для архітекторів. Кароліна Мішель подавалася на закордонні конкурси й воркшопи та саморозвивалася, і тепер відрізняє якісну забудову від невдалого рішення.
Кіра Зіганшина, яка теж є співзасновницею Urbanization, вчиться на графічну дизайнерку. З Кароліною Мішель познайомилася саме під час проєкту Urbanization 2023 року. Мріє зробити фотопроєкт, у якому покаже, як змінюється архітектура чотирьох районів уздовж проспекту. Крім цього, Кіра волонтерить, пів року модерувала телеграм-чат запорізького осередку організації «Будуємо Україну разом» й допомагала у сфері комунікацій. Також пройшла курси з проєктного менеджменту і вебдизайну.
Загалом засновниками організації є п’ятеро запоріжців. До діяльності долучаються і люди, які цікавляться архітектурою та урбаністикою за своїм фахом, і небайдужі містяни.
«Якщо не розказувати про якісь проблеми та потреби – ніхто їх і не вирішить. Ми кажемо: хочеш створити зміни – роби їх»
Чим займається команда Urbanization?
У травні 2023 року команда проєкту Urbanization мала змогу облаштувати місце відпочинку біля гуртожитку «Запорізької політехніки». Для цього необхідно було проаналізувати ділянку та спорудити на ній невеликі об’єкти – швидко, зручно і недорого. Як результат – біля гуртожитку встановили стильні дерев’яні лавочки та елементи майданчика для дитячих розваг і занять спортом. Конструкції знаходяться поруч зі студентським гуртожитком – вони доповнюють зовнішній вигляд паркової зони та створюють додаткове місце відпочинку.
«Вийшло справді недорого – вклалися в бюджет 1000 євро. Це місце стало корисним для місцевих жителів. Через нього щодня ходять працівники «Мотор Січ», що знаходиться неподалік, а мешканці Олександрівського району проводять там вільний час»
Другим проєктом організації став просвітницький Mlun_Update у жовтні 2023 року. У його межах команда ініціативи провела цикл освітніх лекцій в креативній платформі «Млин». Спікерами виступили провідні архітектори та урбаністи, а слухачами – як фахівці й студенти архітектурних спеціальностей, так і зацікавлені містяни.
«Один із напрямків, який ми намагаємося розвивати – обізнаність людей, не тільки дотичних до архітектури: проєктувальників, урбаністів, будівельників чи дизайнерів, а й зацікавлених містян не зі сфери архітектури»
Що важливо змінити у Запоріжжі?
Однією з проблем Запоріжжя є те, що в суспільному користуванні існують деякі занедбані земельні ділянки, які можна облаштувати задля розвитку міста, але орендарі не зацікавлені в реконструкції. Кароліна Мішель розказала, що вони з командою стикалися з тим, що хотіли облаштувати кілька місць, але ділянки знаходилися в приватній власності, а господарі перебували закордоном, не виходили на зв’язок або були не зацікавлені у співпраці.
Багато такої занедбаної території знаходиться на місці колишніх закладів дозвілля, які користувалися попитом. Одним з прикладів є ресторан «Росія», що був популярним серед запоріжців до 1992 року. На території комплексу знаходилися дві обідні зали по 400 місць, банкетний зал та три бари. Пізніше ресторан закрився, а в різні роки на території працювало рок-кафе, репетиційні студії, більярдний клуб та навіть сауна. На початку двотисячних місце занепало.
«Ділянка досі знаходиться в приватній власності, але наразі територія занепала, а будівлею не займаються. Забудова ресторану складна, має два мінусових поверхи, тому складно його й знести чи реконструювати»
Недбалість стосується й іншої проблеми – закинутих будинків, яких досить багато у Запоріжжі. Найчастіше такі споруди – це старі будівлі, багатоповерхівки в неналежному стані. Їхнє знесення зазвичай дорожче за побудову нової споруди, і про них забувають, націлюючи фінансування на інший об’єкт. З іншого боку закинуті будівлі з’являються через недосконалі плани будівничих робіт. Це відбувається з тими проєктами, у яких у процесі спорудження закінчується бюджет фінансування.
«Існує недобудова у Бородинському районі, вона уже 10 років стоїть: немає грошей, бо неправильно заклали бюджет. Стан будівлі доходить до того, що її треба зносити, але знесення коштує дуже багато»
«Мені болить за площу Запорізьку біля порту – там велика порожня ділянка, яку можна було б перетворити в туристичний парк, спорудити інфраструктуру… Територія добре підходить для прогулянок сімей із дітьми і загалом це зона відпочинку, але люди використовують її лише, щоб посмажити шашлики на траві, хоча в місця є потенціал для розвитку»
Разом з тим урбаністки зазначають, що в Запоріжжі, порівняно з іншими містами, немає хаотичної забудови. Як приклад ідеального співіснування різних стилів називають Львів.
«Бізнес зберігає старий фасад будівлі, але облаштовує приміщення всередині по-новому. Це не порушує цілісність зовнішнього вигляду району та це набагато краще, ніж коли за вивісками не видно будинку»
Також активістки вважають недоліком, що райони Запоріжжя не розвиваються рівномірно. Місто має яскраво виражений центр, де зосереджені більшість кафе, культурних споруд та місць для розвитку й відпочинку. Інфраструктура спальних районів має трошки менше кафе та розважальних закладів. Але урбаністкам хотілося б, щоб Кічкас, Космос, Бородинський, Піски та Шевченківський розвивалися у своїх стилях окремо, щоб люди почувалися зручніше, знаючи, що можуть приємно провести час у своєму районі, а не їхати в центр.
«У забудові міст часто не враховують потреби населення у віддалених районах. Через те, що є нестача кафе, цікавих закладів – люди стікаються в центр. З точки зору бізнесу, логічніше будувати новий заклад на проспекті, де точно буде попит відвідувачів, замість того, щоб збирати аудиторію в іншому районі міста»
«Як на мене, класно розвинена інфраструктура в Бородинському мікрорайоні, бо за плануванням будинки розташовані дуже близько до всіляких магазинчиків і вони в доступності: з дому можна за небагато часу дійти до майже будь-якої точки, і це круто»
Активістки розказали, що їм найбільше подобаються архітектурні споруди у частині Старого Міста. Зазначають, що цей район особливий, бо містить історії окремих епох Олександрівська і Запоріжжя, та радіють, що деякі будинки збереглися під час Другої Світової.
Архітектурий погляд захоплює будинок Ліщинського, Перший пологовий та Біологічний корпус ЗНУ, що в минулому був однією з перших жіночих гімназій в Олександрівську. Вражає забудова Запорізького краєзнавчого музею з круглим дахом, бо приваблюють високі стелі в приміщеннях, незвичний фасад та барельєф з голів левів. Завдяки барельєфу з гіпсу для хореографічного залу, цікавим є також будинок Міського палацу дитячої та юнацької творчості у Дніпровському районі.
Приклади для наслідування
Урбаністки активно слідкують за діяльністю бюро архітектора Слави Бальбека. Balbek bureau знаходиться в Києві, але розвиває архітектуру по всій Україні. Займаються проєктуванням готелів, санаторіїв, оздоровчих центрів та ресторанів. Але відомі експериментальними рішеннями – спорудженням кафе-бару атмосфери 90-х у Києві та фудмаркету в Одесі. У плані забудови будівлю споруджують для людей, а не змушують людей пристосовуватись до будинків.
Прикладом того, як сміливі архітектурні та урбаністичні рішення можуть змінити та розвинути місто, Кароліна Мішель називає так званий «ефект Більбао». Це місто на півночі Іспанії, в Країні Басків, у якому спорудили коштовний музей Гуггенхайма. Ефект полягає в тому, що після зведення незвичної мистецької будівлі в центрі міста, мешканці сусідніх регіонів почали з’їжджатися на екскурсії. За перші 3 роки роботи музею туристи принесли податків на понад 100 мільйонів євро місту, яке майже не мало грошей на існування та розвиток. Мер Більбао Іньякі Аскуна тоді ухвалив ризиковане рішення, запросивши архітектора Френка Гері, який переміг у конкурсі на проєктну будівлю та спорудив музей.
Більбао трансформувалося: у місто запрошували архітекторів, урбаністів, художників, – це вплинуло на економічний розвиток регіону. Від однієї будівлі почався розвиток району навколо – впорядковували вулиці, почистили річку, озеленили місто. Станом на 2011 рік відвідувачі музею принесли місту 3,2 млрд євро.
У людей підвищився економічний та культурний рівень життя та Більбао стало наочним прикладом плюсів децентралізації та точкового фінансування. Запорізькі посадовці у 2020 році теж розмовляли з представниками Більбао щодо цього феномену, аби перейняти досвід. Однак мер Більбао зазначав, що цей ефект неможливо скопіювати, зробивши так само. Недостатньо звести будівлю-мистецький центр у серці району, а й важливо управляти містом, інвестувати в інфраструктуру та вирішувати нагальні питання.
Крім музею Гуггенхайма, Urbanization фанатіють від проєктів команди Archimatika, архітектора Чаплінського, Антона Коломійця, Наталії Цаприки, Олега Дроздова, бюро Zaha Hadid Architects, архітектурної студії і школи In lab та Ле Корбюзьє.
На паперовій мапі Запоріжжя команда Urbanization поставила одну позначку біля «Запорізької політехніки». Це позначення їх першого реалізованого проєкту. Тепер вони хочуть, щоб вся карта Запоріжжя вкрилася такими ж помітками покращених місць.
Авторка: Марія Башкатова