Криза чи трансформація? Як прифронтове Запоріжжя змінює ринок праці
У 2025-2026 роках український ринок праці загалом, і в прифронтових регіонах зокрема, зіткнувся з безпрецедентними структурними змінами. Головним викликом став макроекономічний парадокс: разюча розбіжність між офіційними показниками та реальними індикаторами ринку. За даними державних центрів зайнятості, кількість офіційно зареєстрованих безробітних впала до рекордно низької позначки у 93-94 тисячі осіб. Водночас реальний рівень безробіття, розрахований за методологією Міжнародної організації праці (МОП), стабільно тримається на позначці 12%.
Цей розрив формується на тлі масштабної демографічної кризи та втрати людського капіталу. Загальне падіння кількості працездатного населення та скорочення робочої сили оцінюється у 5,3 мільйона осіб. Дефіцит кадрів змушує бізнес працювати в умовах жорсткого кадрового голоду, коли пропозиція робочих місць значно перевищує кількість доступних і зацікавлених кандидатів.
Фінансова реальність: гранти, виплати та мотиваційна прірва
Глибокий аналіз причин прихованого безробіття та небажання частини працездатного населення виходити на офіційний ринок праці криється у фінансовій площині. Система соціальної підтримки пропонує мінімальну допомогу по безробіттю на рівні 1500 гривень, тоді як максимальна сума обмежена 7100 гривнями. Проте ці цифри не відображають повної картини фінансових альтернатив.
Значна частина потенційних працівників, особливо серед чоловіків, обирає шлях мікропідприємництва або тіньової зайнятості. Це стимулюється, зокрема, доступністю державних грантів на започаткування чи розвиток власної справи, розмір яких може сягати до 1,5 млн гривень для ветеранів та членів їхніх родин. В результаті класичні інструменти залучення персоналу перестають працювати: підприємства готові підвищувати заробітні плати, але фізично не можуть знайти працівників, які погодяться на стандартні умови найму.
Регіональний вплив: демографічний зсув у Запоріжжі
Для Запоріжжя проблема кадрового дефіциту набуває особливої гостроти через статус прифронтового міста. Масова міграція молоді та кваліфікованих фахівців середньої ланки до безпечніших регіонів або за кордон призвела до суттєвого «старіння» робочої сили. Середній вік технічного та лінійного персоналу в обслуговуючих сферах критично зріс, а приплив нових молодих кадрів практично зупинився.
У таких умовах запорізькі компанії змушені кардинально переглядати свої HR-стратегії. Адаптація робочих місць для ветеранів, залучення жінок до традиційно «чоловічих» професій та активне перенавчання працівників пенсійного та передпенсійного віку стали не питаннями соціальної відповідальності чи благодійності, а жорсткою ринковою необхідністю та єдиним шансом на операційне виживання підприємств.
Реакція ринку: вимушена адаптація сервісного бізнесу
Щоб утримати позиції, місцевий бізнес оптимізує процеси і масштабує штат там, де попит зростає всупереч загальній економічній стагнації. Яскравим індикатором цих змін є ринок ремонту побутової техніки. На тлі зниження купівельної спроможності запоріжці масово відмовляються від придбання нового обладнання. Протягом 2025–2026 років кількість звернень до міських сервісних центрів зросла на 15–20%.
Як наслідок, галузеві підприємства змушені швидко адаптуватися до підвищеного навантаження. Наприклад, компанія delta-service.zp.ua, що спеціалізується на ремонті побутових приладів, розширила штат технічного персоналу на 8–12%. Водночас компанії масово інвестують у цифрові системи розподілу заявок, щоб компенсувати брак робочих рук технологічною ефективністю.
«Ми фіксуємо збільшення кількості заявок на ремонт пральних машин, особливо техніки, що перебуває в експлуатації понад 7 років. Споживачі дедалі частіше обирають ремонт замість заміни обладнання, що формує додаткове навантаження на сервісний сектор. У таких умовах ключовим завданням стає підвищення ефективності роботи та підготовка нових технічних фахівців», — пояснює тенденцію галузевий експерт Богдан Кірей.
Прогноз на 2026-2027 роки: точка неповернення
Екстраполюючи поточні дані на наступні періоди, можна стверджувати, що ринок праці у Запоріжжі остаточно перейшов у нову фазу. У 2026-2027 роках боротьба за кадри стане ще інтенсивнішою. Бізнесу доведеться не лише підвищувати зарплатні фонди, але й інвестувати у внутрішні корпоративні школи, максимальну автоматизацію операційної діяльності та гнучкі формати роботи. Епоха ринку роботодавця завершилася безповоротно — майбутнє належить компаніям, здатним працювати та зростати в умовах тотального кадрового дефіциту.