«Коли ми нарешті побачили український прапор, то зітхнули з полегшенням»: як мешканка Запорізької області виїхала з окупації через Білорусь
Станом на вересень 2024 року на кордоні із Білоруссю працює лише один пропускний пункт на Волині – «Мокрани-Доманове». За 2,5 роки повномасштабної війни він залишався менш популярним за інші через свою віддаленість, але тепер саме тут пролягає найближчий шлях з окупації на підконтрольні Україні території. Мешканка Запорізької області розповіла «Відбудові. Запоріжжя» про свій шлях виїзду з окупації через Білорусь.
telegram-канал «Відбудова. Запоріжжя»: тільки корисні та достовірні новини
Як виїхати з окупації через Білорусь
На умовах анонімності з міркувань безпеки своєю історією поділилася мешканка Запорізької області, яка нещодавно виїхала з ТОТ.
«Все починається з того, що треба знайти перевізника, який організує поїздку. Я спочатку шукала контакти в інтернеті. Бачила там різні ціни: найдешевший варіант десь 500 євро коштує, є і дорожчі. Потім я згадала, що у мене ж є знайомі, які вже виїхали. То почала у них розпитувати про все: з ким, куди, як і за скільки вони їхали. Так і обрала перевізника. Забронювала собі місце і в зазначений день виїхала з дому»,
В автобусі зазвичай збираються люди з різних міст та сіл Херсонщини, Донеччини та Запорізької області. Першою зупинкою для них стає Новоазовськ, що у Донецькій області. Там на охочих виїхати чекала фільтрація. Це найскладніший і найнервовіший етап.
«Фільтрацію проходять лише ті, кому немає 60. Я молодша, тому проходила. Із собою треба, щоб був російський паспорт, бо будуть за це чіплятися. Я відповідала на мільйон питань про все на світі: про себе, дітей, інших родичів. Все було під запис. Телефон також перевіряли. Мало того – вони відновили все видалене. Питали за різні фото та відео – що на них, навіщо воно мені, чому видалила. Доходило до маразму, типу «А що це у вас за фото квітів на городі?». За мову питали, чому вона у нас така «дивна». Кажу, що з народження так розмовляю, а вони сміються»,
Читати також: «1000 людей виїхали з окупації, 100 повернулися туди»: начальник Пологівської РВА про проблеми жителів району
Також, як розповідає жінка, переглядали переписки. Деякі люди навіть проходили поліграф. Набагато жорсткіше перевіряють чоловіків, ніж жінок. Ретельно оглядають особисті речі. За її словами, інколи людей «розвертали» і після фільтрації не дозволяли їхати далі. У таких випадках перевізники не повертають назад гроші.
Окупанти дуже ретельно вишукують у телефонах українців бодай щось, що свідчить про підтримку України – фото з прапором, лайки у соцмережах під проукраїнськими постами або повідомлення у месенджерах. Але, зважаючи на свідчення людей, які проходять фільтрацію, нічого приховати не вийде.
«Коли ми нарешті побачили український прапор у Домановому, то зітхнули з полегшенням»
«Коли я пройшла фільтрацію, то чекала поки її пройдуть інші люди, які були зі мною в автобусі. Після цього ми поїхали до Москви, а потім ще і всю Білорусь проїхали, до того як дістались до пункту «Мокрани». Більше кілометра ми йшли пішки. У кого було багацько торб чи є проблеми зі здоров’ям, тим цей перехід дався дуже важко. Добре, що погода була не спекотна, а то я не знаю, як би це можна було б витримати. Коли ми нарешті побачили український прапор у Домановому, то зітхнули з полегшенням,
Після цього йде наступна фільтрації, але її проводять вже українські військові. Однак, попри це процедура не легша. Бо ж будь-який допит після виснажливої кількаденної дороги не може бути легким.
«На кордоні нас зустріли волонтери. Напоїли, накормили, дали гуманітарку з усілякими шампунями, гелями для душу, серветками та рушниками. Також нам оформили грошову допомогу. А потім – посадили на потяги кому куди треба. Все це безкоштовно. Було дуже приємно бачити, як волонтери про нас піклуються»,
Шлях з окупації до пункту пропуску «Мокрани-Доманове» займає приблизно 2 доби. Ще доба може піти на дорогу по Україні, в залежності від того, до якого міста чи села треба дістатися. Різні перевізники організовують виїзд по-різному: хтось зупиняється у великих містах на ночівлю, інші ж просто час від часу замінюють водіїв за кермом та їдуть вдень і вночі.
«На підконтрольних територіях ніби легше дихати. На вулицях є освітлення, люди гуляють, купа магазинів та кафе працюють. Це просто небо і земля, якщо порівнювати з тим, що в окупації. Тут, в Україні, я бачу, що зруйновані будинки відновлюють. А росіянам начхати на всі ті руйнування, хоч скільки б вони стояли – чи місяць, чи з самого початку війни. Ото тільки нещодавно у нашій місцевості почали відкриватися заправки та аптеки. Але все одно нема покою і відчуття нормального життя»,
Пункти пропуску у Василівці та на Сумщині
У перші місяці повномасштабної війни жителі Запорізької області виїжджали з окупації через Василівку, бо тоді це був найкоротший шлях. Люди могли стояти в черзі на трасі по кілька днів, могли потрапити під ворожий обстріл чи були змушені давати росіянам на перевірку свої речі на кожному блокпосту. Комусь щастило більше і дорога на підконтрольні Україні території могла зайняти менше доби.
Однак пропускний пункт у Василівці росіяни закрили у грудні 2022 року. Тоді люди почали виїжджати з окупації іншими шляхами. Зокрема, через Крим до Росії, а далі через Грузію або країни Балтії.
Читати також: «Жити у Василівці після деокупації — це увійти до історії», — голова Василівської громади про деокупацію та відбудову
У квітні 2022 року на кордоні Росії та України (на Сумщині) запрацював пункт пропуску Колотилівка-Покровка. Спершу перетнути його можна було і пішки, і на машині. З червня 2023 року окупанти дозволяють лише піший перетин кордону, а це приблизно 2 кілометри «прогулянки»» сірою зоною.
Цьогоріч на початку серпня Мінреінтеграції повідомило, що пункт Колотилівка-Покровка закрили через російські обстріли.
За словами нашої співрозмовниці, попри перешкоди, все більше людей із Запорізької області зараз наважуються виїхати з окупації на підконтрольні Україні території. Але є і випадки, коли з тих чи інших причин українці повертаються на ТОТ.