«Додамо крила» для Defence City?
Defence City – спеціальний правовий режим для вітчизняного оборонно-промислового комплексу за аналогією з «Дія City» для IT. Ця ініціатива надзвичайно перспективна для нашого ОПК та була тепло сприйнята як в «оборонці», так і в Кабміні. Однак її нинішні умови повністю «відсікають» і великі, і тим більше малі підприємства авіабудівної галузі. Чому так? Чим це важливо для Запоріжжя? І як це виправити? Про у колонці для «Відбудови. Запоріжжя» розповів Геннадій Касай, запорізький народний депутат, Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
В липні Верховна Рада підтримала в першому читанні в першому читанні два ключові законопроєкти про Defence City – №13420 і №13421. Це наближає нас до запуску спеціального правового режиму для підприємств оборонно-промислового комплексу. Як для славетних державних компаній, так і для приватних дрібних defence-tech-стартапів, які з’явилися після повномасштабного вторгнення.
Резиденти Defence City отримають низку пільг: зниження податкового навантаження, спрощення експорту та імпорту, захист чутливої інформації тощо. Але це не просто протекціоністська «одностороння» ініціатива, в якій бізнес «отримує все», а держава і суспільство – нічого! Спеціальний правовий режим передбачає баланс.
Наприклад, резиденти Defence City на 10 років будуть звільнені від сплати податку на прибуток. Але разом з тим вони ж будуть зобов’язані реінвестувати весь прибуток у розвиток виробництва, розробку нових технологій, створення нових робочих місць. Зайвим буде казати, наскільки корисним такий підхід є не лише для стрімкого зростання конкретного підприємства, але й для всієї галузі, супутніх підприємств, місцевих громад, де будуть фізично розташовані ці бізнеси. Запоріжжя з великими традиціями в ОПК є одним з очевидних потенційних вигодонабувачів від таких реформ.
При всіх очевидних перевагах проєкту Defence City він має й величезний недолік.
Наразі умови приєднання до Defence City передбачають, що 90% доходів підприємства мають надходити від постачання товарів, робіт, послуг оборонного призначення: озброєння, військової та спеціальної техніки, зброї і боєприпасів власного виробництва. Ця вимога логічна на перший погляд, але насправді є «тривожним дзвіночком» для людини, яка знається на процесах в ОПК.
Якщо, наприклад, завод виробляє танки й виключно танки, для нього не буде проблемою виконати умову Defence City. Але як бути з більш складними випадками? Якщо умовний виробник всюдиходів окрім виконання оборонного замовлення зміг продати 15% машин іноземним туристам? Або якщо виробник спорядження окрім забезпечення наших військових, ще 20% товарів продав цивільним любителям стилю military? Це звичайна ситуація для бізнесу, це навіть успіх! Але, якщо умови не зміняться, це не дозволить підприємству долучитися до Defence City.
А ось приклад не умовний і не уявний, а повністю реальний. Вимога про 90% «відсікає» від Defence City і великі, і малі авіабудівні підприємства України.
Справа в тому, що наша авіабудівна галузь навіть у часи великої війни орієнтована більшою мірою на цивільну авіацію, а разом з тим й не має 100% завантаження оборонними замовленнями. Тобто навіть за бажання повністю переключитись на «оборонку» авіабудівникам доводиться працювати й з цивільними замовленнями: щоб завантажити свої потужності, ефективно працювати, давати роботу та платити податки.
З іншого боку, жодних альтернатив українським авіабудівним компаніям немає! Саме вони обслуговують, ремонтують, модернізують вітчизняні літаки та гелікоптери, які беруть участь в обороні України. Саме вони обслуговують, ремонтують, модернізують іноземну техніку, яку надають наші союзники.
То що ж виходить? Фактично галузь відіграє ключову роль у забезпеченні фронту авіатехнікою. Але формально не є важливим учасником оборонної промисловості?
Загалом проєкт Defence City направлений на швидке зростання українського ОПК, зокрема й у розрахунку на те, що він своєю чергою буде одним з локомотивів економіки після війни. Залишити «за бортом» цього проєкту авіабудівну галузь – означає відкинути її на роки назад. Вона буде нести всі ті ж обтяження великої війни: безпекові загрози, дефіцит кадрів, згортання внутрішнього ринку, проблеми з логістикою. Але, на відміну від інших, підтримки та компенсації не матиме.
Ці ризики і цю несправедливість вимог Defence City бачу далеко не я один. Лише за останній час про них казали Віктор Попов, президент Аерокосмічної асоціації України, яка охоплює понад 30 підприємств з 50 тисячами фахівців, Роман Мілешко, почесний авіабудівник України, власник групи авіаційних компаній, Ярема Жугаєвич, голова Профспілки працівників авіабудування та машинобудування, та багато інших поважних промисловців, підприємців та військових.
Як можна виправити ситуацію? Ми з колегами-депутатами, зокрема із Запоріжжя – підготували поправки до законопроєкту №13420, одного з законопроєктів по Defence City, підтриманого в першому читанні. Ми пропонуємо знизити вимоги про дохід від постачання товарів, робіт, послуг оборонного призначення з 90% до 50% для підприємств, які відповідають нормам закону «Про розвиток літакобудівної промисловості». Такий рівень «оборонних» доходів дозволить прийняти в Defence City провідні авіабудівні підприємства України. Але разом з тим виконає свою початкову задачу: відфільтрувати ті компанії, які справді працюють на оборону неба України.
Статті, що публікуються в розділі «Колонки», відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції «Відбудова. Запоріжжя».