Звільнилась зі школи і відкрила власну кав’ярню-кондитерську: історія запоріжанки Юлії Лекаркіної

За майже 2 роки повномасштабної війни у Запоріжжі з’явилось чимало нових закладів. У різних районах міста відкрились різні ресторани, кафе, кав’ярні. Їх відкривали як досвідчені підприємці, так і новачки. 

Кав’ярня-кондитерська AIRflow – це проєкт запоріжанки Юлії Лекаркіної, яка 13 років працювала у системі освіти, але далі вирішила розвиватись у кондитерській справі. Вона звільнилась зі звичної роботи, відкрила точку у торговельному центрі, закрила її через нерентабельність, а врешті відкрила кав’ярню у центрі Запоріжжя. Як це – будувати бізнес у місті за 30 кілометрів від лінії фронту – Відбудова. Запоріжжя дізнавалась у підприємниці.  

Мрія – стати директором

Донедавна Юлія працювала за фахом –  спершу психологинею у школі, потім керівницею психологічної служби району, згодом стала заступницею директора школи. Але в якийсь момент зрозуміла, що хоче звільнитись.

Я «вигоріла» вщент і зрозуміла, що мені потрібна передишка. Тоді я пішла у другий декрет і буквально через місяць після народження дитини повідомила адміністрацію, що більше не буду працювати у школі. Це був переломний для мене момент, – розповідає Юлія.

До того часу Юлія навіть уявити не могла, що піде зі своєї звичної та зрозумілої роботи. Бо ж роками головною мрією для неї було стати директоркою школи. Юлія витратила рік на пошуки себе. Аж поки на родинних посиденьках не скуштувала торт. Тоді зрозуміла, що може приготувати не гірше, а можливо і краще. Тож і захотіла спробувати себе у кондитерській справі. 

Я завжди любила готувати та експериментувати на кухні. У студентські роки почала пекти млинці, булочки, пироги. Але тоді я ще не розуміла, що це надихає мене і це може стати справою мого життя. Моя родина, а особливо чоловік, підтримали мене морально та фінансово і завдяки цьому я змогла змінити галузь і розвиватись вже у новій справі. 

Всьому вина повітряні тривоги 

Все починалось із домашньої кухні і десертів на замовлення. Потім був грант від держави на підтримку малого бізнесу. Ці кошти та сімейні заощадження Юлія вклала у відкриття острівця у торговельному центрі і почала реалізовувала смаколики там. 

У мене були і є зараз певні обов’язки як у грантоотримувача. Я повинна працювати 3 роки і сплачувати податки, у мене повинно бути 2 наймані працівники. Я дотримувалась цих вимог, – каже підприємниця. 

Однак ця історія тривала недовго. Торговельний центр зачинявся на час повітряних тривог. Нормально працювати, а тим більш отримувати прибуток у таких умовах стало неможливо. Цю точку довелося закрити.

Коли ми вперше з чоловіком почали розмовляти про те, що треба закрити острів, для мене це було боляче. Я казала «Це ж як дитина моя, я так планувала, хотіла, мріяла». Але я людина, яка не може зупинитись. Тому на момент, коли ми допрацьовували останні тижні на острівці, у мене вже був договір оренди на приміщення, у якому зараз розташована кав’ярня, – ділиться Юлія 

«Повітряна» кав’ярня 

Тоді почались місяці кропіткої роботи. Найскладніше, зазнається Юлія, було зрозуміти нову для себе систему: що таке техкарти, скільки потрібно людей для роботи, як організувати усі необхідні процеси. Врешті знайомий підприємець допоміг Юлії – давав поради та ділився корисними контактами – і вона змогла систематизувати роботу. Півроку довелося працювати без вихідних. 

Досить багато часу пішло на роботу з фасадом кав’ярні. Заклад розташований на проспекті Соборному, в будинку №153, який є пам’яткою містобудування. Юлія вирішила повернути йому той вигляд, який був у 50-х роках минулого століття, коли будинок тільки звели. 

Тему з фасадом я підняла сама. Сама знайшла архітектора у Департаменті архітектури та містобудування, сказала, що ми хочемо перефарбувати фасад. Він нас коригував. Ми зробили дуже багато профарбовувань. І, здається, ми дуже круто попали в цей колір, – каже Юлія.

Паралельно власниця «AIRflow» думала над асортиментом: слідкувала за українськими кондитерами, куштувала десерти в запорізьких кав’ярнях, їздила на офлайн майстер-класи та купувала онлайн-уроки. Коли визначилась, які солодощі хоче продавати у своєму закладі, почала відпрацьовувати їхнє приготування із командою.

Ми працюємо лише 2 місяці, але постійно змінюємо меню. Дивимось, що клієнтам подобається, а що ні. І плюс людям завжди хочеться куштувати щось нове. Ми вже почали готувати і десерти на замовлення: бісквітні та меренгові торти, чизкейки, макарон, торт-бомба та класичні «Наполеон», «Медовик», «Спартак». Довго відпрацьовували смаки, дизайн і пакування, – ділиться кондитерка. 

Працівники кав’ярні обов’язково першими куштують смаколики. Це принципова позиція Юлії – працівники кухні мають розуміти із якими смаками вони працюють, а працівники на барі мають дати якісну консультацію клієнтам, щодо смаку тієї чи іншої позиції. 

Головіна фішка кав’ярні – легкі, повітряні десерти. Власне тому і з’явилась назва «AIRflow», що перекладається з англійської як «потік повітря». На ціну готового продукту впливає вартість інгредієнтів для роботи. Вони якісні, а отже дорожчі за різноманітні сурогати. 

Для мене головне якість смаку. Я не проти бюджетних солодощів, але хочеться, щоб люди формували і розвивали культуру смаку, культуру вживання кави та десертів. Тобто могли приділити собі час, побути в приємній атмосфері, скуштувати щось смачне, зустрітись із близькими чи побути наодинці з собою. Це можливість надихнутись новими емоціями, а зараз це дуже важливо, – запевняє Юлія. 

Страшно, але цікаво

Вкладати гроші у бізнес під час повномасштабної війни страшно, зізнається Юлія. Вона дуже злякалась під час нещодавнього обстрілу Запоріжжя. Тоді пропав зв’язок із камерами спостереження у закладі і було невідомо – чи цілий будинок, чи ціле приміщення кав’ярні. 

Мабуть, мені допомагає те, що я вірю, що все буде добре. Своїм прикладом я хочу показати кожному, хто залишився у Запоріжжі та в цілому і Україні, що життя триває. Ми маємо жити, а не існувати. У нас одне життя, у наших дітей одне дитинство і треба проживати його якісно, незважаючи ні на що, – каже Юлія. 

Попри все Юлія планує розвивати себе та свою справу в рідному місті. 

Так, я будую бізнес для того, щоб заробляти гроші. Але в першу чергу – це моя самореалізація. Не вистачає людей на кухні – я йду збирати торт, захворіла офіціантка – я її підміню. Мені це подобається. Якщо нам випало жити в складні часи, значить треба пройти цей урок і треба налаштовувати себе на позитив. Я не хочу нікуди їхати, мені подобається моя країна, я буду жити тут і буду відбудовувати місто, – зізнається кондитерка.