«Жити у Василівці після деокупації — це увійти до історії», — голова Василівської громади про деокупацію та відбудову

До початку повномасштабного вторгнення Василівку називали воротами до моря. Кожен, хто їхав до Бердянська чи Кирилівку проїздив знамениту «тарілку». Після 24 лютого 2022 місто теж виконувало роль воріт. Проте уже для евакуації українців з окупованих територій — через Василівку пролягала дорога життя, якою від війни врятувалися понад 700 тисяч мешканців півдня та сходу, зокрема і Маріуполя. Зараз Василівка в окупації, а керівництво міста та громади працює у Запоріжжі. У інтерв’ю «Відбудові. Запоріжжя» очільник Василівської громади Сергій Каліман розповів про те, як повертатиметься українська влада після деокупації, за яким алгоритмом може відбуватися розмінування сільськогосподарських земель та чим будуть мотивувати василівців повертатися додому.

— Розкажіть про руйнування на території Василівки та громади? 

 — Станом на 11 квітня 2024 року ми передали до реєстру пошкодженого майна інформацію про 1404 зруйновані обʼєкти. З них 849 уже опрацьовані — це 669 приватних будинків, 173 квартири та 67 нежитлових приміщень. По решті обʼєктів інформації реєстром ще опрацьовується.

Також є руйнування 23 бюджетних установ, серед них школи, дитячі садочки, лікарні, бібліотеки та 1 об’єкт архітектурної спадщини — вітряк у Кам’янському.

Якщо розглядати громаду в цілому, деякі населені пункти на лінії фронту зазнали майже повного знищення. Наприклад, село Кам’янське зруйноване на 98 відсотків. Воно розташоване в низині, а на валах довкола нього — позиції наших військ та окупантів, тому населений пункт постійно перебуває під обстрілами.

— Скільки мешканців Василівської громади виїхали з окупації, де зараз ці люди?

— Загалом у Василівській громаді до початку повномасштабного вторгнення жило близько 22 тисячі людей. Приблизно по 11 тисяч у місті та селах. Наразі у Запоріжжі перебуває майже 6 тисяч василівських ВПО, по Україні таких майже 9 тисяч та ще 4 тисячі, які не мають офіційного статусу вимушено переміщених осіб. За кордоном знаходяться майже 4 тисячі мешканців громади, на ТОТ залишаються до 5 тисяч. Зокрема, у селі Кам’янське залишилося всього 27 людей, які не виїхали.

Ще один важливий аспект: майже всі педагоги та керівники шкіл виїхали з окупації. Тому після окупації міста жоден навчальний заклад не відновив роботу відразу — окупанти не змогли знайти серед місцевих жителів тих, хто міг би викладати. Натомість усі комунальні заклади продовжують свою роботу, знаходячись у Запоріжжі. 

— Яку допомогу можуть отримати мешканці Василівки у Запоріжжі та інших містах?

 — Наразі основну допомогу мешканці Василівської громади можуть отримати у нашому гуманітарному хабі, який знаходиться у Запоріжжі. Серед основних послуг, які можуть тут отримати василівці:

• Прийом у сімейного лікаря тричі на тиждень (середа, четвер, п’ятниця)
• Консультація районного центру зайнятості раз на тиждень (за потреби)
• Послуги ЦНАП
• Нотаріус та юрист, які приходять, коли збирається об’єм запитів від людей.

Також у хабі можна отримати продуктові набори та одяг. Гуманітарний хаб Василівки працює з 9.00 до 14.00 з середи по суботу, отримати інформацію люди можуть за телефоном  —  068 884 24 02. Також інформація про роботу хабу є у телеграм-каналі громади. 

— Як зараз працює Василівська міська рада, які рішення вона приймає?

 — Серед окупованих громад Запорізької області сесії проводять тільки 3: Мелітопольська. Роздолівська та Василівська. Засідання ми проводимо онлайн, це дозволяє нам регламент, який ви ухвалили ще за часів коронавірусу.

Серед рішень, які ми прийняли у такому форматі — переспрямування 64% бюджету на допомогу війську з 1 січня 2023 року. До 2023 року ми перераховували 50% ПДФО. Ми зробили це ще задовго до того як з’явилася ідея про те, що місцеві бюджети мають віддавати на потреби армії 50% своїх коштів.

 — З якими донорами Василівка веде переговори щодо повоєнної відбудови? Можливо, вже є попередні домовленості про фінансування?

— Наразі ми активно ведемо діалог з різними організаціями, фондами та урядами стосовно фінансування відбудови нашої громади. Основною силою у цьому процесі є наша Агенція розвитку. Однак, наразі мова йде більше про меморандуми, конкретні домовленості та цифри ще відсутні. Донори переважно згодні, що конкретні домовленості, як по об’єктах, так і по сумах, можуть бути лише після деокупації. Але у нас уже і «джентльменські» угоди про підтримку, і меморандуми з USAID , DOBRE та ЮНІСЕФ.

Крім того, ми шукаємо нестандартні шляхи залучення коштів на відбудову. Одна з ідей — видати книгу про Василівку в період війни. Ми плануємо розповісти в ній історії людей, які рятувалися від окупації через наше місто, а також історії місцевих жителів. Ми також маємо намір створити англомовну версію книги, включивши найбільш зворушливі розповіді. Я впевнений, що ця книга заохотить читачів долучитися до нашої відбудови. Адже події в Василівці справді стали частиною історії.

— Як буде відбуватися повернення української влади у Василівку після деокупації?

 — Розробляти план повернення української влади у Василівку ми почали десь через пів року після початку повномасштабної війни. Зараз у нас є фактично покрокові інструкції для всіх органів влади, відділів, посадовців тощо. 

Якщо говорити стратегічно, то найперше завдання — комунікація з мешканцями та контрпропаганда. Російська пропаганда увесь цей час працює з нашими людьми, обманюючи їх. Тож має донести просту істину — Україна краще Росії.

Далі треба поновити роботу міськради та інших органів місцевого самоврядування. Міська рада — це серце громади. Зокрема вона координуватиме відновлення водопостачання, електроенергії та інших процесів, необхідних для відновлення життя у громаді.

Разом з тим має проводитися розмінування територій, щоб люди, які повертаються, були у безпеці. Спочатку йдеться про соціальну інфраструктуру: медзаклади, школи тощо. Наприклад, є попередня домовленість з Громадською організацією «Товариством дослідників України» про розмінування територій громади.

Ще 2 важливі кроки — наповнення технікою закладів соціальної інфраструктури, щоб ті могли відновити роботу та повернення бізнесу в громаду. Важливо, щоб робота підприємців була максимально безпечною, адже люди, які повернуться, потребуватимуть продуктів, ліків та інших товарів та послуг, які забезпечує бізнес.

— Скільки зараз ФОПів та юридичних осіб залишаються зареєстрованими у Василівській громаді? Як їх підтримує влада?

 — Коли ми релокувалися до Запоріжжя, то мали серйозні проблеми з бюджетом — багато підприємців та бюджетних установ змінили реєстрацію та платили податки в інші громади. Проте ми зробили ряд кроків, щоб повернути ці надходження.

Одними з перших провели перемовини з Василівським РТЦК, вони перереєструвалися до нас і почали платити податки у бюджет громади. Щодо бізнесу — було зрозуміло, що повернутись вони захочуть, якщо буде якась допомога з нашого боку. Ми готові разом із державою спільно розробляти програми лояльності до бізнесу. Загалом у 2024 році 122 підприємці платили податки до бюджету громади.

 —  Як у Василівці планують розміновувати сільськогосподарські землі?

 — Загалом я прихильник приватних ініціатив у розмінуванні. Переконаний, як тільки будуть деокуповані землі Василівської громади, фермери самі активно шукатимуть ресурси та можливості для розмінування. Важливо, щоб їм у цьому не заважали.

Якщо говорити про централізацію процесу, то постає питання — чиї землі розміновувати першими. На перший погляд, відповідь проста: першими мають бути ті, хто платив найбільше податків та створював найбільше робочих місці. Але тут з’являється момент з тривалістю розмінування. 

Скажімо, щоб розмінувати землі найбільшого фермерського господарства треба кілька років. А на більш дрібні господарства треба витратити кілька місяців. То з кого все ж починати? Один з варіантів — грунтуватися на домовленостях між самим аграріями. Наприклад, можна передбачити, щоб люди, які чекають своєї черги могли тимчасово користуватися землею тих, у кого розмінування відбулось.

 — Що ви плануєте робити, щоб повернути василівців з громад, у яких вони зараз мешкають?

 — Справді, зараз є досить цікава ситуація — з одного боку ми маємо робити все можливе, щоб нашим людям було комфортно у приймаючих громадах. З іншого — у майбутньому треба буде спонукати їх повертатися додому. 

Загалом стратегія — зробити у Василівській громаді умови, які люди зараз мають у приймаючих громадах. Звісно ж з перспективою розвитку та поліпшення. Загалом у нашого міста є  ряд переваг: гарна екологія та близькість до Запоріжжя. Від нас до міста можна доїхати за 30-40 хвилин. Часто стільки ж треба, щоб доїхати з правого берега Запоріжжя до центру. Тож маємо ідею взагалі створити умови для людей із міста жити у нас, але з можливістю працювати у обласному центрі.

Також є й моральна складова. Люди, які будуть жити у Василівці після деокупації, буквально долучаться до історії, зможуть відбудовувати та розвивати місто, яке відіграло дуже важливу роль у війні.

---

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю видання “Відбудова. Запоріжжя” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.