«Зараз головне – утриматися на плаву» – співвласник екіпірувального центру «Футен» про бізнес у Запоріжжі

Екіпірувальний центр «Футен» – магазин туристичного та спортивного екіпірування у Запоріжжі. Він почав працювати ще у 2002 році. Засновниками «Футену» стали Віталій Підлужний та його компаньйон Віктор Зубчевський. У бізнес чоловіки прийшли з викладацької роботи – вчили дітей та студентів йозі та бойовим мистецтвам. А на продаж туристичного спорядження надихнулися під час походу до Криму. «Відбудова. Запоріжжя» поспілкувалася з Віталієм Підлужним про те, як починалася історія одного із найстаріших магазинів Запоріжжя, з якими проблема зараз живе його бізнес та які плани у «Футена» на майбутнє.

Як у Запоріжжі з’явився «Футен» 

У 1995 році разом з колегою працювали у запорізькій Дитячо-юнацькій спортивній школі №10. Викладали йогу та айкідо дітям та студентам. Поряд з нами була школа туризму для дітей. Тож одного разу ми з майбутнім бізнес-партнером вирішили долучитися до одного з походів у Крим. Саме там ми й надихнулися на створення власного бізнесу, – згадує Віталій.

За його словами, у тому поході вони загорілися ідеєю туризму, а викладач, який вів групу, запропонував їм продавати спортивний інвентар. Віталій говорить, що тоді, у 2002 році, у Запоріжжі зовсім не було крамниць, які пропонували б туристичне спорядження. Тож разом з напарником вирішили розвивати цей ринок у рідному місті. До того ж влітку школи були на канікулах, тож потреба постійного заробітку підсилила бажання.

Бізнес почали з продажу килимків для йоги. Особисто їздили по них у Харків потягом, а потім у Запоріжжі трамваєм розвозили у магазини спорттоварів.

Магазини платили нам за килимки наперед, це дуже допомагало. Проте тоді у нас ще не було ні приміщення, нічого. Згодом додали до килимків рюкзаки та намети, потроху розширялися. Але продовжували викладати бойові мистецтва. Власне і товар свій перший час зберігали у тому ж приміщенні де викладали, – розповідає підприємець.

Що означає назва магазину

У 2002 році Віталій з компаньйоном нарешті зібрали стартовий капітал для своєї крамниці. Орендували невелике приміщення у середмісті. Магазин назвали «Футен» на честь японського божества, яке оберігає мандрівників у дорозі.

Почали розширювати асортимент, з’явилося все більше туристичного спорядження: рюкзаки, намети, спальні мішки та інше. У них була величезна потреба, тож їх було дуже вигідно продавати. Тоді із колегою працювали тільки удвох, вихідних взагалі не було, єдині дні відпочинку були на Новий рік та на 1 травня. Весь час працювали по черзі, бо ще не були фінансово сильно спроможні. Але ми швидко виросли з тієї кімнатки та переїхали у більше приміщення. Наш Футен впевнено нас вів, – ділиться Віталій.

Магазин продовжував розвиватися і знову переїхав на ту локацію, де знаходиться і зараз. З’явилася команда працівників, стало більше покупців, з’явився більший вибір товару.

Магазин, який пережив всі можливі економічні кризи

З моменту появи «Футена» магазин зіштовхнувся із більшістю економічних криз, які були в Україні. Зокрема магазин впорався з економічною кризою 2008 року, 2014 та наслідками від пандемії коронавірусу. Проте найскладніший етап «Футен» переживає після початку повномасштабного вторгнення.

Гроші люблять тишу, коли можна щось планувати та працювати. Я б сказав, що порівняно з минулими проблемами, зараз найжахливіший період. Але сильним потрясінням була й анексія Криму, адже люди часто їздили туди відпочивати в гори. Постійно щось купували для цього, поверталися з гарними емоціями, ділилися як відпочивали. І у нас тут був прямо не магазин, а клуб. Інколи покупці навіть сувеніри та пиво привозили, дякували за роботу, – з усмішкою згадує Віталій.

А коли почалася повномасштабна війна, Віталій із напарником віддали половину асортименту магазину територіальним оборонцям Запоріжжя та Збройним силам. Проте це була не перша подібна акція. У 2014 співробітник «Футену» пішов служити в АТО, магазин допомагав всім, що мали.

Віддавали спальні мішки, ліхтарики, карабіни, одяг, рукавички – все, що було потрібно. Це продовжувалося перші тижні, а коли трохи оговталися від стресу та страху – зрозуміли, що життя іде далі, тож потрібно щось робити, – розповідає Віталій.

Хлопці, які збиралися воювати, приходили та купували все, що їм потрібно було. Для ЗСУ у нас була знижка. Зараз теж час від часу заходять військові та волонтери. Також приходять люди, які займаються утепленням приміщень, беруть канати, залізо, страхувальні системи. Проте покупців значно менше, – стверджує Віталій. 

Основна задача – втриматися на плаву

За словами Віталія, наразі основна задача для екіпірувального центру – не піти на дно і втриматися на плаву. Головна проблема – продати свій товар, адже люди майже не їздять відпочивати. Багато містян виїхало, платіжна спроможність людей просіла, тож вкладати гроші у бізнес зараз страшно.

Ми із компаньйоном переглянули свій бізнес і вирішили брати менше товарів, порівняно із тим, як робили це раніше. Аналізуємо, що купують: переважно це недорогі речі, дрібнички, тому замовляємо те, що реально зможемо продати, – зізнається підприємець.

Попри всі перешкоди, Віталій вірить, що бізнес вистоїть та згодом вийде на гарний рівень.

Війна рано чи пізно закінчиться і наш Футенчик допоможе далі розвиватися і йти у нашому напрямку, – вважає Віталій.

Авторка: Маргарита Рогова