Втративши дім двічі: історія Людмили, переселенки з Оріхова, про випробування та надію на мир
Людмила втратила свій дім двічі: спочатку через війну та обстріли в Оріхові, а потім – через чергову атаку на Запоріжжя. Зараз жінка живе у подруги, але не опускає рук, намагається вирішити питання з відновленням пошкодженого дому. «Відбудові. Запоріжжя» Людмила розповіла, як це – пережити втрату і знову намагатися зібрати своє життя по частинах.
Тільки корисні та достовірні новини! Підписуйтесь на telegram-канал «Відбудова. Онлайн»
Перша втрата дому
Людмила виїхала з Оріхова у квітні 2022 року, залишивши все, що мала, через постійні обстріли.
Два місяці ми сиділи в підвалі, ховаючись від вибухів. І лише коли стало зрозуміло, що так більше не можна, вирушили в Запоріжжя. Ми приїхали, сподіваючись, що тут знайдемо спокій і нормальне життя. Ми думали, що в Запоріжжі буде хоч якийсь відпочинок від тих страшних днів в Оріхові, що тут зможемо відновити сили, почати все знову, без обстрілів і без постійного страху. Але сталося інакше,
Спочатку жінка знайшла притулок у шелтері, а потім переїхала до гуртожитку, де прожила два роки разом із сином.
Спочатку ми поселилися в шелтері, потім – у гуртожитку, і навіть коли ми змогли орендувати будинок, я на жодну мить не думала, що й тут нас спіткає така біда,
Другий удар та нові випробування
1 жовтня 2023 року Запоріжжя стало ціллю чергової масштабної атаки російських військ. Серед руйнувань – житлові будинки у Комунарському районі, серед яких і дім Людмили.
Коли я і син приїхали сюди, то мали надію, що, хоча б тут, буде безпечно. Ми не думали, що, поїхавши з рідного міста, де втратили усе, знову потрапимо під удари війни. Спочатку була надія, а потім знову вибухи і руйнування,
У її орендованій оселі вибухом повибивало вікна й зруйнувало дах. Будинок став непридатним для життя.
Допомога волонтерів
З першочерговим ремонтом допомогли волонтери «Добробату». Спочатку вони приїхали допомогти іншому мешканцю, але, дізнавшись про ситуацію Людмили, не змогли залишити її без уваги.
Ми з Дмитром, братом господарки, навчалися в одній школі. Я зустрів його, коли допомагав сусідці ліквідувати наслідки обстрілу. Як тільки дізнався про їхню біду, не міг пройти повз,
Завдяки їхній допомозі вікна закрили ОСБ-плитами, а дах тимчасово перекрили шифером.
Це не ідеальне рішення, але хоч якось врятувало будинок від подальших руйнувань і дощів. Проте, щоб повернути оселю до життя, необхідно встановити нові вікна та завершити ремонт,
Проблеми з відновленням: боротьба з бюрократією
Залишившись без дому, Людмила зверталася по допомогу до міської влади та благодійних організацій. Проте, через свою орендну ситуацію та складнощі з документами, вирішення питання затягується.
Я постійно чую, що є більш критичні випадки. Зараз ще й господарка будинку знаходиться за кордоном, і через це багато бюрократичних проблем,
Наразі господарка подала заявку на програму «єВідновлення», але через складнощі з оформленням довіреності, отримати державну допомогу ще не вдалося.
Сестра не може приїхати особисто, адже має двоє маленьких дітей, і якщо зараз виїде з Німеччини, то втратить усі виплати, на які має право через свою ситуацію за кордоном,
Віра у майбутнє
Поки питання з відновленням дому залишаються невирішеними, Людмила змушена жити у подруги. Цей тимчасовий прихисток став її єдиним варіантом на даний момент, але жінка не опускає рук. Кожного дня вона відвідує пошкоджений будинок, аби доглядати за собакою господарів, що залишилася на подвір’ї.
Вона чекає на мене кожного разу, сидить на порозі і дивиться на ворота, ніби вірить, що я повернуся. Я не можу її залишити. Це не просто тварина, це частина мого життя,
Не зважаючи на складнощі, Людмила не втрачає надії. Та робить все можливе, щоб відновити цей дім. Людмила мріє про той момент, коли зможе повернутися до мирного життя, де вже не буде потрібно ховатися від вибухів чи переживати за своє завтра. Вона вірить, що коли-небудь настане час, коли її вона знову відчує впевненість у завтрашньому дні.
Відновлення дому, хоч і здається зараз недосяжною метою, для мене є символом не тільки фізичної безпеки, а й надії на повернення до нормального, мирного життя, без страху та тривог.