Війна поглиблює вразливості і до того вразливих людей: очільниця ГО «Голос Ромні» про проблеми, з яким стикаються роми під час війни
До початку повномасштабної війни у Запоріжжі жило близько 1,5 тисячі ромів. Нині ж їхня кількість зросла до 2,5 тисяч за рахунок людей, які виїхали з тимчасово окупованих територій Запорізької області. «Відбудова. Запоріжжя» поспілкувалась з засновницею та президенткою громадської організації «Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні» Анжелікою Бєловою про проблеми, з яким стикаються роми під час війни, дискримінацію з боку держави та освіту для ромських дітей.
Громадська організація «Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні» заснована у Запоріжжі в 2020 році. Основні напрямки роботи: допомога ромським жінкам та їхнім родинам. Нині ГО працює не лише на Запоріжжі, а і на Харківщині, Київщині, Дніпропетровщині та Закарпатті.
З якими напрямками працює «Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні»
– Які напрямки роботи були основними для вашої громадської організації до початку повномасштабної війни?
– Спочатку пріоритетом нашої роботи було підсилення економічної спроможності та безпеки ромських жінок. Тому що ми відкрили організацію у період Ковід-19, коли багато ромських жінок та інших людей втратили роботу. Але через брак освіти ромським жінкам набагато складніше знайти собі роботу. Тому першими нашими проєктами були так звані швидкі курси: манікюр, перукарська та пекарська майстерність, SMM, ділова українська мова, бізнес-планування. Ми проводили різні активності, щоб результат був більш довгостроковий.
– Як змінилась діяльність вашої ГО з початком повномасштабної війни?
– Ми, як і більшість інших організацій, переорієнтувалися на гуманітарну допомогу. За більше ніж рік ми надали багатоцільову грошову допомогу близько 24 тис осіб. Ми переформатували напрямок економічної спроможності ромських жінок. Тому що в умовах війни він набув нового сенсу, оскільки є багато внутрішньо переміщених жінок, які також потребують перекваліфікації. Наприклад, люди з Запоріжжя чи Харкова, які приїхали на Закарпаття не можуть працевлаштуватися, тому що працювали в індустріальному місті. У нас є жінка, яка працювала обвальницею на заводі, а зараз вона навчилась перукарській майстерності і успішно працює.
Наступне – дошкільна і позашкільна освіта ромських дітей. Ми відкрили дитячі простори в Ужгороді, Запоріжжі та Кривому Розі. Надаємо психологічні консультації, консультації логопеда, проводимо розвиваючі заняття, у нас багато курсів по профільним предметам, ми готували дітей до НМТ. При цьому ми не намагаємося замінити освітні заклади, а сприяємо тому, щоб діти вразливих груп були більш конкурентоспроможними. Одна з крутих активностей у дитячому напрямку – літній табір для родин вразливих категорій. Зараз він проходить в Карпатах. Це 6 днів у прекрасному місці, де люди можуть відпочити, пожити без тривог, отримати психологічну допомогу. Там також працює мисткиня, яка розвиває творчі здібності. Охочих відпочити у таборі цьогоріч було 4,5 тисячі. Але через обмеженість бюджету ми змогли відібрати лише 35 родин, а це 120 людей.
Читайте також: Навчання онлайн, школи в окупації та підготовка до НМТ: відомий запорізький вчитель дав поради як допомогти дітям у навчанні
Ще один напрямок нашої діяльності – це адвокація та лідерство. Ми адвокатуємо права ромської громади як всередині України, так і на міжнародному рівні. Наприклад, ми виступаємо на комісії зі становища жінок. Ми розвиваємо лідерство ромських жінок: створюємо навчальні програми для активісток, які допомагають їм опанувати навички проєктного менеджменту, фандрайзингу, SMM.
І також одним з наших пріоритетів є протидія гендерно зумовленому насильству та промоція гендерної рівності. Ромська громада є однією з патріархальних і тому тематика гендерно зумовленого насильства є табуйованою, але ми підходимо до вирішення цього питання, починаємо діалог з громадою через дослідження цієї проблематики.
– Скільки ромів проживало у Запоріжжі до початку повномасштабної війни і як їхня кількість змінилась після 24 лютого 2022 року?
– Загалом зараз у Запоріжжі живе близько 2,5 тисяч ромів, частина з яких – вимушені переселенці. Раніше їх було 1,5 тисячі. Якщо говорити про масштаби України, то в цьому випадку ситуація зворотна: було 450 тисяч людей, а зараз стало 350 тисяч. Це дані за оцінками нашої та інших ромських організацій.
Про кількість ВПО ми не можемо надати жодних даних. Такої офіційної статистики не може бути, тому що згідно із законодавством у внутрішньо переміщених осіб не мають права питати про етнічну ознаку, належність до національних меншин.
Які найпоширеніші проблеми у ромів під час війни
– Нещодавно ваша громадська організація провела дослідження найпоширеніших проблем, з яким стикаються роми під час війни. Поділіться результатами, наскільки ситуація відрізняється від тої, що була до повномасштабної війни?
– З настанням повномасштабної війни ситуація однозначно погіршилась. Війна загалом поглиблює вразливості і до того вразливих категорій населення, до яких відноситься і ромська громада. У нашому дослідженні 40% людей сказали, що вони після початку повномасштабної війни втратили роботу. 66% опитаних повідомили, що мають потребу в їжі та питній воді. 70% потребують одягу та засобів гігієни.
Читайте також: «Націоналізація» або як росіяни «віджимають» майно на ТОТ Запорізької області
Дуже важливим було те, що під час проведення дослідження всі говорили про дискримінацію, про те, що війна впливає на багато сфер їхнього життя, в яких вони відчувають дискримінацію. Працевлаштування, отримання гуманітарної допомоги, отримання інших сервісів. Люди не розуміють, чому якщо вони самі говорять про те, що вони роми, їх не приймають на роботу або відносяться з упередженням. Це дає нам розуміння того, що ми недостатньо ще робимо і в напрямку інформаційно-просвітницької роботи і подолання стереотипів.
– Чи відчуває ромська громада дискримінацію з боку держави? Чи легко оформити довідки чи виплати ВПО, або отримати компенсацію за зруйноване чи пошкоджене майно в межах «єВідновлення»?
– Людям часто важко отримати довідку або якийсь паперовий документ (ту ж довідку про статус ВПО) через те, що недостатньо інформації. І для мене це проблема різних каналів комунікації. Її можна вирішити – просто проінформувавши людей вразливих категорій. Якщо ми говоримо про вразливість ромської громади, то ми маємо розуміти, що дуже багато людей, які є вразливими, є й бідними. І для них інтернет – це не спосіб отримання інформації. Наприклад, у Закарпатський області траплялись випадки, коли на 3 родини є 1 кнопковий телефон. Вони можуть отримати інформацію тільки тоді, коли до них у поселення приходить людина, яка пояснює як, що і де можна отримати. Або вони приходять до нас за якоюсь допомогою і ми пояснюємо їм це.
У Запоріжжі немає компактних поселень ромів, але є люди, які живуть у дуже вразливому становищі, і просто потрібна комунікація з цими людьми.
– Як до ромів ставлять росіяни на ТОТ?
– Мені важко відповісти на це питання. Я знаю лише загальновідомі випадки. Наприклад, у Донецькій області, в Макіївці росіяни вбили ромську родину. Це було, здається, наприкінці 2022 року. Але, на жаль, отримати якісь деталі наразі неможливо.
– З якими проблемами стикаються ті роми, які хочуть розпочати власну справу? Чи легко їм взяти участь у відповідних держпрограмах, податися на грант?
– Є багато різних програм та грантів, але тут знову питання про дискримінацію. У людей є відчуття меншовартості: вони не впевнені в тому, що пройдуть цей конкурс, що зможуть написати та подати заявку. Як на мене, найкращий вихід з цієї ситуації – менторство. Власне, наша громадська організація так і робить.
Читайте також: «Сьогодні йде боротьба за людей»: Аскад Ашурбеков про проблеми відбудови та інтеграції ВПО у життя Запоріжжя
Ми запрошуємо людей на навчання, а потім даємо гранти. Такий підхід для мене є найбільш правильним і ефективним. Він дозволяє більшій кількості людей з вразливих категорій податися на цей грант.
– Освіта ромських дітей: чи мають вони змогу якісно навчатися?
– Одна з основних проблем, виявлена також у нашому дослідженні, це відсутність технічних засобів для дистанційного навчання. Більше половини ромських дітей не мають необхідних технічних засобів для дистанційного навчання. У Запоріжжі ця проблема дуже велика. Звичайно, в такій ситуації мають бути національні програми, які забезпечують онлайн навчання. Тому що зусиллями однієї або кількох громадських організацій ми не вирішимо питання якості освіти під час війни.
– Чи багато ромів нині служать у ЗСУ?
– Мене часто питають про це і я завжди кажу, що не люблю це питання. Це має бути беззаперечний факт, що всі національні меншини, всі громадяни і громадянки України (а роми є громадянами і громадянками України) незалежно від своєї етнічної ознаки приєднуються до ЗСУ. У нашому дослідженні є питання про те, скільки рідних і знайомих з числа ромів служить в ЗСУ. 60% людей відповіли, що у них є рідні або знайомі роми у ЗСУ. 23% зазначили, що є рідні або знайомі, які загинули на війні. Це високий показник. Я особисто знайома з багатьма такими ромами. Наприклад, із родиною Альберта Бругоша. Це ром-військовослужбовець, у якого онкологія. Він виявив її, коли проходив ВЛК у 2022 році. При цьому він військовий з 2014 року. І не дивлячись на хворобу, продовжує свою службу. Ця інформація є в публічному просторі, її треба просто знайти.
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю видання “Відбудова. Запоріжжя” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.