У Запоріжжі відбулася презентація та обговорення Ради відновлення, як інструменту залучення громадськості до відновлення

Рада відновлення –  інструмент взаємодії експертного середовища з громадськістю, владою, міжнародними організаціями та інституціями. Досвід, здобутий у Запоріжжі, має усі шанси бути масштабованим у тій чи іншій мірі в інших громадах країни.

Журналістка «Відбудова.Запоріжжя» також прийняла участь у презентації та заслухала аналітичний звіт Дмитра Арабаджиєва, доктора політичних наук, професора, члена Ради відновлення Запоріжжя. 

Всього участь у презентації та обговоренні досвіду взяли 77 експертів: представники та представниці Національної платформи стійкості та згуртованості, Української Гельсінської спілки з прав людини, Мережі громадської безпеки та згуртованості, а також експерти з Херсону, Миколаєва, Харкова і Донеччини. 

В аналітичному звіті Дмитро Арабаджиєв описав модель Ради відновлення, перспективи, досягнення та виклики для розвитку громадянського суспільства. 

Як зазначає Рада відновлення Запоріжжя, важливість цієї презентації в тому, що у повоєнній відбудові будинку, вулиці, міста, громади та регіону одну з ключових ролей грає здатність громадян об’єднуватись та активно діяти заради спільної мети. У демократичному суспільстві, до якого прагне українське, об’єднання громадян є дієвим інструментом взаємодії з органами влади, міжнародними партнерами та донорами.

В кінці своєї презентації та враховуючи представлену у звіті інформацію, Дмитро Арабаджиєв означив деякі перспективи розвитку Ради відновлення Запоріжжя і регіональні тенденції післявоєнного дискурсу реновації:

1. Націленість на відновлення за принципами «build back better», «build back greener», «нічого про нас без нас», виходячи з результатів регулярного моніторингу потреб громадян, враховуючи не тільки відбудову зруйнованого житла та інфраструктури, а й демографічну, екологічну, економічну, психологічну та інші аспекти проблематики реновації.

2. Необхідність розроблення планів, політик, візій, стратегічних документів на місцевому рівні з урахуванням досвіду стратегування в умовах невизначеності на науковій основі, яка передбачає комплексну оцінку поточної ситуації, ресурсів, аналіз викликів, проблем та ризиків, нелінійних варіантів реагування на них і прийняття відповідних рішень.

3. Потреба в єдиному загальнодержавному координаційному центрі, який би мав розгалужену адміністративно-територіальну структуру на місцях, забезпечував визначеність і уніфікацію нормативно-правового регулювання, системи планування, бюджетування, контролю і міжсекторальної взаємодії.

4. Наявність інклюзивної комунікації, діалогу на всіх рівнях взаємодії (влада-громада-бізнес-освіта/наука-аналітичні центри-медіа-громадськість) та наявність довіри між усіма учасниками вироблення політики післявоєнного відновлення.

5. Особлива увага до виявлення потреб і бачення післявоєнного відновлення широкими верствами населення, включаючи вразливі категорії (люди з інвалідністю, самотні люди, одинокі жінки, багатодітні родини, люди похилого віку, трансгендерні люди і сексуальні меншини) та маргіналізовані верстви (включаючи людей із ВІЛ, СНІД, колишніх ув’язнених), внутрішньо переміщених осіб і біженців.

6. Важливість мапування, створення аналітичного документу, як результату спільних науково-дослідницьких, творчих напрацювань експертів громадянського суспільства з закладами освіти та науки.

7. Спроможність Ради відновлення Запоріжжя до подальшої інституціоналізації, розширення і розгалуження мережі секторальних експертів, створення тематичних кластерів, залучення нових партнерів на регіональному, національному та міжнародному рівні, розроблення і реалізації нових грантових проєктів у сфері післявоєнного відновлення.

Варто зазначити, що Запоріжжя стало першим містом, в якому з’явилася Рада відновлення – коаліція науковців, активістів, підприємців, екологів, які добровільно об’єдналися заради створення стратегії та експертного обговорення майбутнього Запоріжжя.

Крім того, досвід, здобутий у Запоріжжі, має усі шанси бути масштабованим у тій чи іншій мірі в інших громадах нашої країни. Але варто зважати саме на локальні виклики кожної громади, адже в залежності від ситуації потреби у відновленні можуть бути різними.