Спектаклі за донати та показ документальних вистав про війну: як працює перший волонтерський театр «Свія»

Запорізький театр-студія «Свія» був заснований у 2005 році. Він поєднав у собі два формати – акторську школу для дітей та підлітків і театр, де учні ставлять вистави. «Свія» працювали безперервно майже 17 років. Але у лютому 2022 року були змушені зупинитися. У перші місяці повномасштабного вторгнення у приміщенні студії організували волонтерський центр – викладачі та батьки учнів збирали допомогу для військових. Проте через 3 місяці, у квітні 2022, «Свія» все ж повернулися і до викладання та вистав. «Відбудова. Запоріжжя» поспілкувалася із засновницею театру Світланою Ємець про виникнення ідеї створення студії, зміну концепту після початку повномасштабного вторгнення та майбутні плани «Свії».

Унікальний театр студія, де навчаються та грають на сцені

За словами Світлани, у 2005 році вона разом з чоловіком Андрієм Ємцем, вирішили створити театральну студію абсолютно нового формату. Це мала бути акторська школа для дітей та підлітків з показом репертуару кожної суботи.

Окрім нас, репертуарних театрів, в яких кожної суботи чи неділі грають діти, в Україні не існує. Школа підготовки акторів має 17 – річну історію. До війни в театрі функціонувало 28 груп орієнтовно по 10 дітей кожна. Особливістю нашої школи є можливість грати по 4-5 вистав за навчальний рік, а не проводити час в безкінечних тренінгах, котрі не мають кінцевого результату – регулярного виходу акторів на сцену, – говорить засновниця «Свії».

Та додає, що зараз у студії працює 6 викладачів та займаються близько 130 дітей. А за час роботи її вихованці встигли здобути нагороди у вітчизняних театральних фестивалях «Перевтілення», «Шлях до успіху», «Березневі сходинки», та були запрошеними гостями на закордонні виступи у Франції, Польщі, Німеччині. 

На четвертий день повномасштабного вторгнення ми вирішили на базі театру створити свій волонтерський центр. Почали збирати допомогу для військових. Інформацію про збори поширювали серед своїх вихованців, їх батьків, наших колег. Волонтерити було фізично важко, часто не було часу поїсти – я навіть втратила 8 кілограмів ваги, – розповідає Світлана.

Проте у квітні 2022-го директорка студії вирішила, що настав час відновлювати навчання та вистави. За її словами, саме в той період стало зрозуміло, що війна на довго і треба відновлювати культурний розвиток. 

У квітні до Запоріжжя повернулась невелика кількість дітей різного віку. Перша група, яка відновила діяльність з початку повномасштабного вторгнення, отримала самоназву «Що-небудь поробити». Завжди був готовий вийти на сцену Макс Кондратов з моновиставами, який в майбутньому заснував власне театральне об’єднання «Мотлох», – розповідає Світлана.

Вистави як терапія для акторів

Ще поки центр не працював ми почали готувати виставу «Кабаре Асторія». Це історія про анексію Австрії гітлерівськими військами. Для театру це був місточок між історіями минулого та сьогодення. Це була перша вистава після відновлення нашої роботи, – згадує Світлана.

Ще однією важливою виставою для колективу став документальний спектакль «Скалічені і сильні». Його створили на історіях пережитого під час війни підлітками, які навчаються у студії. Виїзд з окупації, батьки на фронті, психологічні травми та інші потрясіння з якими зараз живуть молоді люди. 

За словами Світлани постановка цього спектаклю далась важко. Підліткам треба було знову пережити травмуючі моменти. 

Перед виставою ми поговорили з усіма акторами, попередили їх, що це буде складно. Підлітки усвідомлювали, що після проговореного, їм стане легше. Бо проблеми, які мордують тебе зсередини, мають бути озвучені й не один раз, щоб людина могла про це говорити, залишити за собою та йти далі, – розповідає очильниця театру-студії.

Та додає, що цю виставу не показували постійно, як інші спектаклі. Вона була радше форматом терапії.

Загалом у своїй роботі театр та акторська школа часто звертаються до гострих соціальних проблем, зокрема безпритульних тварин. Наприклад, молодша група учнів готувала виставу «Нас не кинули». Вона про папугу, пацюка, кота, собаку та золоту рибку, чиї господарі виїхали 23 лютого та залишили тварин самих у квартирі.

Крім акторства «Свія» залучає своїх учнів і до режисури. У лютому 2024 театр робив виставу «Казки Дракона Омелька» за мотивами 4 казок вітчизняного дитячого письменника Сашка Дерманського. Її повністю зрежисерували підлітки, які навчаються у театральній студії.

Ми були абсолютно здивовані свіжістю думки. Молодь дуже нестандартно підійшла до постановки. Ми бачили оригінал казки й те, що вийшло з нього – це абсолютно протилежні речі, – говорить Світлана Ємець.

Головне завдання – зберігати світло всередині колективу

За словами очільниці театру-студії «Свія», головна задача для них зараз лікувати душі вихованців, педагогів та охочих поринути у світ театру. В «Свії» ніколи не було конкурсного відбору до навчання в студії і не передбачається. Проте крім першочергових та прагматичних планів Світлана також говорить і про плани повернутися до виступів закордоном.

Ще до початку пандемії коронавірусу, ми дуже активно «освоювали» європейські країни, переважно Польщу, Німеччину, Австрію, Францію. Їздили як на запрошення діаспори, так і в межах фестивальних проєктів. Ми завжди на самофінансуванні. Проте зараз потребуємо допомоги донорів та фінансування від приватних меценатів. В нас багато діток, які знаходяться у скрутних фінансових умовах, дехто навіть не може оплатити навчання, – ділиться Світлана Ємець.

Та попри труднощі та негаразди Світлана зауважує, що головне завдання і студії, і педагогів, які там працюють – зберігати світло всередині колективу.

Театр – дуже багатофункціональна істота з безмежними можливостями самопізнання і лікування, – говорить очільниця «Свії».

Авторка: Діана Кулинич