«Сьогодні йде боротьба за людей»: Аскад Ашурбеков про проблеми відбудови та інтеграції ВПО у життя Запоріжжя
Що краще – відновити зруйнований будинок чи дати житлові сертифікати? Як боротися з ворожою пропагандою на тимчасово окупованих територіях Запорізької області? Як допомогти вимушеним переселенцям інтегруватися у життя нового міста? Ці питання актуальні у Запоріжжі сьогодні. Як їх вирішити – своїми думками із «Відбудова. Запоріжжя» поділився директор Агенції регіонального розвитку Запорізької області Аскад Ашурбеков.
Агенція регіонального розвитку Запорізької області була заснована у 2016 році запорізькими обласною радою обласною держадміністрацією. Проте установа є незалежною від засновників, вона займається питаннями розвитку області, зокрема працює над залученням інвестицій, грантів тощо.
– Як ви оцінюєте темпи відбудови у Запоріжжі? Чи доцільно це зараз або краще дати постраждалим сертифікати на придбання іншого майна?
– Оскільки в області достатньо велика лінія фронту та йдуть активні бойові дії, то темпи відбудови достатньо задовільні. Проєкти з відновлення багатоповерхівок, як на мене, дуже важливі і символічні. Не всі міста, які знаходяться так близько до лінії фронту можуть показати такі ж результати по відновленню будинків. Навіть той же Харків. Можливо, у нас є якісь технічні аспекти з точки зору тендерів, що приводить до сповільнення темпів відбудови, але це вже питання правоохоронних та контролюючих органів. Важливо, щоб процеси відновлення відбувалися прозоро і люди могли чітко бачити як витрачаються їх податки.
Що краще – відбудова чи сертифікати на житло – питання дуже дискусійне. Якщо б ці руйнування відбувалися з вини міської чи державної влади, напевно, що люди мали право вимагати будь-яку компенсацію у будь-якій формі. Але ми розуміємо, що все це відбувається через дії країни-агресора. І ми не маємо на сьогодні компенсації від неї, від міжнародної спільноти. Тому повинен бути діалог і консенсус.
Звісно, якщо житло повністю зруйноване і його відбудова не доцільна, то напевно що людина могла б отримати житловий сертифікат. Але якщо це стосується багатоповерхівок, наприклад, по центральному проспекту, які є частиною історичної спадщини, або в цілому, якщо це багатоповерхові будинки, то тут питання трохи ширше. У таких випадках постраждалими є не тільки ті люди, у яких зруйновані квартири, а і їхні сусіди. Фактично, їм треба змиритися, що вони живуть у будинку з дірою в один під’їзд посередині. З точки зору громадської солідарності потрібно будувати або новий будинок повністю, або реконструювати його. Тобто треба вирішувати проблеми всіх. І те, що будинки у Запоріжжі відновлюються, я думаю, що в більшості випадків це правильне і солідарне рішення по відношенню до людей, які залишились там жити.
Міська влада повинна думати про благо всього міста і всіх його жителів. Потрібно налагодити діалог, а це дуже складне завдання. Завжди будуть незадоволені люди, тому потрібно залучати більшу кількість громадськості до обговорень питань відбудови.
– 19 громад Запорізької області отримають статус «територій відновлення» згідно з новим проєктом Державної стратегії регіонального розвитку до 2027 року. Що це означає?
– Статус території відновлення дає змогу залучати державні кошти. Звісно, що мова про ту місцевість, яка знаходиться подалі від лінії фронту. Там ми як відновлювати ті чи інші забудови, так і реалізовувати інші інфраструктурні проєкти (з розвитку медицини чи освіти). Тобто це знак від держави, що ці території навіть в умовах наближення до фронту є придатними до життя, є сенс вкладати у них гроші. Держава приходить до балансу та справедливого розподілу. Також важливо наскільки активні голови територіальних громад, обласна військова адміністрація, як суб’єкти, які також можуть залучати ці кошти.
Громади Запорізької області, які отримали статус «територій відновлення»:
- Запорізька міська територіальна громада
- Біленьківська сільська територіальна громада
- Вільнянська міська територіальна громада
- Долинська сільська територіальна громада
- Комишуваська селищна територіальна громада
- Кушугумська селищна територіальна громада
- Матвіївська сільська територіальна громада
- Михайлівська сільська територіальна громада
- Михайло-Лукашівська сільська територіальна громада
- Новоолександрівська сільська територіальна громада
- Новомиколаївська селищна територіальна громада
- Павлівська сільська територіальна громада
- Петро-Михайлівська сільська територіальна громада
- Степненська сільська територіальна громада
- Таврійська сільська територіальна громада
- Тернуватська селищна територіальна громада
- Широківська сільська територіальна громада
- Воздвижівська сільська територіальна громада
- Преображенська сільська територіальна громада
– В одному зі своїх інтерв’ю ви казали, що Україна потребує людей. Що треба робити, аби повернути українців з-за кордону? І як залишити тих, хто зараз живе в Україні, але планує переїзд?
– Повинна бути спільна робота державних органів та місцевої влади. Ключова зацікавленість має бути саме на місцях. Запоріжжя зацікавлене мотивувати людей повертатися. Ключовий фактор у цьому, звичайно, безпековий. Все інше вже залежить від діяльності місцевої влади.
Я думаю, що велику роль грає перехід до змішаної форми навчання. Це говорить про те, що батьки мають можливість бути вільними і займатися робочим питаннями. А людина ж зазвичай живе там, де вона може працювати і бути успішною.
Треба показувати, що сьогодні в Запоріжжі, у громадах передмістя є умови з отримання освіти, медичних послуг і є де працювати. Ми замало говоримо про це, а це потрібно робити заради виживання Запоріжжя. Сьогодні у нас колосальний дефіцит кадрів. Ми маємо велику кількість вакантних місць, яку не завжди займають вимушені переселенці. Це недопрацювання перш за все, я вважаю, органів місцевої влади. Вони не інтегрують ВПО у життя міста, а це потрібно робити.
Сьогодні йде боротьба за людей. Якщо наші люди не повернуться з-за кордону ще рік, можливо вони ніколи не повернуться. Якщо ВПО не зможуть облаштуватись у Запоріжжі, вони будуть їхати. А це означає, що буде колосальний відтік розумних, фахових людей, яких буде дуже важко замінити.
– Як саме потрібно інтегрувати ВПО у життя міста? Які проблеми для них найактуальніші зараз?
– Дуже важлива історія – це налагодити координацію між бізнесом, муніципальним сектором і ВПО. Тобто проводити спільні зустрічі, показати де є робочі місця. Це ніби прості зрозумілі речі, але ми їх не бачимо. З 200 тисяч ВПО ми маємо тільки невелику кількість людей, які сьогодні працевлаштовані. Це здебільшого люди не похилого віку, з вищою освітою, вони фахові – ми проводили дослідження. Це люди, які можуть бути задіяні.
Треба показати, що громада зацікавлена в інтеграції цих людей. Потрібно робити це системно, бо, на жаль, ми не знаємо, коли звільнять окуповані території, а люди повинні вже зараз працювати і бути самодостатніми. Інакше – вони будуть робити соціальне навантаження на бюджет громади, на економіку громади і в цілому створювати велике соціальне напруження.
– Чи вдається комунікувати з людьми, які залишились в окупації?
– Відрізати будь-яку комунікацію – це ключове завдання росіян. Але комунікація є. Працюють месенджери, соціальні мережі, люди навіть можуть дивитися українські канали через супутниковий зв’язок. Також там ще залишаються люди, які, наприклад, працюють дистанційно у наших школах чи інших закладах. Вони на контакті з нашим місцевим самоврядуванням.
Комунікація зараз на рівні «менше задовільного», тобто треба працювати. Треба посилати людям правильні сигнали, що ми чекаємо, що ми вважаємо їх своїми співгромадянами і чекаємо скорішого возз’єднання. Це те, що люди хочуть чути там.
Минулого року ми реалізовувати інформаційну кампанію з комунікації з ТОТ. Зараз також працюємо над подібним проєктом з 10 громадами, і на обласному рівні. Ми створюємо концепції: як потрібно комунікувати, що потрібно постити, умовно кажучи, які теми хвилюють.
– Наскільки сильно люди на ТОТ піддаються російській пропаганді та дезінформації? Як мінімізувати їхній вплив?
– Це дуже велика проблема, тому що пропагандистська машина дуже потужна: починаючи від телебачення, закінчуючи місцевими російськими телеграм-каналами, які вони створили на ТОТ. Плюс вони мають напрацювання як контролювати працівників установ – зомбувати людей. Це погіршує можливість нашої комунікації, бо вони дуже потужно зомбуюють людей. І приклад так званих «днр», «лнр» показує, що найбільш загострені бої на лінії фронту якраз відбуваються з тими людьми, які вихідці з псевдореспублік, яких росія 10 років зомбувала. У нас ще є можливість боротися з цим, бо кожна людина, яка не піддається пропаганді і якось виїжджає з ТОТ – це великий здобуток для України.
Разом з тим нам потрібно буде працювати над консолідацією суспільства і налагоджувати зв’язки між тими хто виїхав і хто залишився. Бо вже є велика кількість і стереотипів, і взаємних претензій один до одного. Треба буде показувати речі, які нас об’єднують і якось налаштовувати всіх на життя в спільному суспільстві. Про це треба думати вже сьогодні, щоб після деокупації одразу почати працювати в правильному напрямку.
– Ви співпрацюєте з міжнародними гуманітарними організаціями, їздити з їх представниками до прифронтових громад. Чи готові вони і надалі допомагати Запорізькому регіону?
– Гуманітарний сектор став максимально системним. Фактично у нас в регіоні, як і в країні в цілому, працюють достатньо великі донорські організації. Вони бачать проблеми, вони збирають інформацію і чітко розуміють, які є потреби у людей.
Якщо ми кажемо про міжнародні організації гуманітарного спрямування, то для них Запоріжжя –це один з ключових регіонів. Вони розуміють, що навіть якщо війна закінчиться у найближчі місяці, то ще кілька років регіон буде точкою активності гуманітарної допомоги.
Якщо ми кажемо про організації, які вкладають гроші в інфраструктурні проєкти, звісно, ситуація для Запоріжжя не така радісна. Всі розуміють ризики, терміни окупності. Більше грошей міжнародних організацій цього типу вкладються в регіони в центрі та на заході України. Це наша біда, бо окрім того що нас руйнує росія, ми ще і втрачаємо велику кількість можливостей, які мають інші регіони.
– Яким ви бачите майбутнє Запорізької області після деокупації та після перемоги України?
– Я відвертий оптиміст насправді. Зараз Запоріжжя є гуманітарним центром. А після перемоги, я вважаю, що буде центром відновлення. Велика кількість міжнародних організацій будуть заходити сюди і вкладати кошти у відновлення. Тому що у нашого регіону класне географічне положення: доступ до Азовського моря, альтернативні джерела енергетики – це у нас окупанти забрати не можуть і це завжди приваблює інвесторів. Сьогодні нам важливо комунікувати зі світом. Ми повинні казати про Запоріжжя, казати, що ми готові приймати донорів та інвесторів. Я вірю, що для Запоріжжя після війни темпи зростання будуть набагато більшими, аніж до війни. Завдяки нашим людям у нас все вийде.