Що таке «Місто 15 хвилин»: як працює архітектурна концепція, що кажуть її прихильники та противники
Концепція планування міст у межах 15 хвилинної доступності набула популярності під час пандемії коронавірусної хвороби. Більшість провідних міст світу зробили її частиною своєї політики: Париж, Шанхай, Барселона, Мілан. В Україні концепція не визнана офіційно, проте її реалізують в окремих ЖК.
Також «Місто 15 хвилин» розглядають і в контексті відбудови українських міст. Наприклад, відновлення Бахмута може відбутися відповідно до концепції 15-хвилинного міста.
Що таке «Місто 15 хвилин»
«Місто 15 хвилин» – концепція планування міста, в якому головні потреби жителів знаходяться в межах пішої або велосипедної доступності. Робота, освіта, здоров’я, торгівля та зелені зони на відстані 15 хвилин.
Автором цієї концепції є професор Університету Сорбонна та урбаніст Карлос Морено. Вона була представлена у 2016 році.
У випуску TED він розповів, що через нерозумне планування міст, його мешканці витрачають багато часу, аби дістатися до потрібних об’єктів.
Ми змирилися з тим, що в містах наше почуття часу викривлене. Ми змушені марнувати багато часу, пристосовуючись до великих відстаней та безглуздої організації більшої міст сьогодення, – наголошує урбаніст.
Головними складовими 15-хвилинного міста є:
- Екологія – озеленення міста, збільшення кількості парків.
- Близькість – потреби в межах пішої доступності або велосипедом.
- Участь – залучення громадян до управління та перетворення їхнього району.
У відео Карлос Морено виділив три правила своєї концепції. Насамперед – орієнтація міста на людей та використання кожного квадратного метра для різних цілей. Так само важливим є проєктування районів таким чином, щоб люди могли повноцінно жити без необхідності витрати часу на дорогу.
Концепція передбачає новий підхід до мобільності.
Ритм життя міста повинен йти за людьми, а не за автомобілями, – говорить Карлос Морено.
Йдеться про зменшення кількості автомобілів, появу велосипедних доріжок і місць для пішоходів, а також безпечні дороги для інвалідів, літніх людей та дітей. Її метою є скорочення викидів вуглекислого газу і покращення здоров’я мешканців.
Як зазначають журналісти Bird in Flight, урбаністичні концепції раціональних планувань міст намагалися впроваджувати ще наприкінці XIX століття. Зокрема пропонувалася ідея міст-садів, яку розробив Ебенізор Говард. Він описав її у книзі “Міста-сади майбутнього” в 1898 році.
Це місто у формі кола, в центрі якого розташований парк. Промисловість та сільське господарство мали розташовуватись на околиці. Концепція полягає у забезпеченні містян усім необхідним та великій кількості зелених насаджень. Прикладом міст-садів є Летчуерт і Велвін в Англії.
У 1920-х роках американський міський планувальник та соціолог Кларенс Артур Перрі запропонував ідею “районних одиниць”. Це був план району, в якому основні потреби населення знаходились на відстані не більше 500 метрів від місця проживання. У центрі – школи, приміщення для богослужінь і зони, призначені для відпочинку, а по периметру – артерії доріг.
План реалізували на початку ХХ століття в Нью-Йорку, Сан-Франциско, Лос-Анджелесі та Чикаго.
Де та як реалізовують концепцію «15-хвилинного міста»
Deutsche Welle (DW) пише, що у світі вже 16 міст впроваджують ідеї щільного міського простору в життя. Це не лише 15-хвилинні міста, а 10, 20-хвилинні та схожі концепції. Відбувається планування як цілих міст, так і окремих районів.
Потребу в раціональній організації планування відчули під час пандемії коронавірусної хвороби, коли люди стали багато часу проводити вдома. Тоді й набув поширення задум 15-хвилинного міста.
Найяскравішим прикладом «Міста 15 хвилин» є Париж. Його очільниця Анн Ідальго представила проєкт міста під час своєї кампанії з переобрання 2020 року та почала впроваджувати його в життя. Він полягає у масовій децентралізації, розвитку нових послуг в районах, збільшення велосипедних доріжок і чисельності зелених насаджень. Відбувається перетворення інфраструктури: промислові центри у спортивні, школи у центри відпочинку у вихідні дні. Окрім Парижу, запроваджують тенденції планування й інші країни та міста.
В Оттаві також планують реалізувати 15-хвилинні райони, а в Мельбурні – 20-хвилинні.
Район Селебрейшн, американський штат Флорида, побудований за принципом «нового урбанізму». У ньому надано пріоритет пішоходам. Селебрейшн відомий своїми стежками, їх називають «природними». Їх довжина сягає понад 37 кілометрів та об’єднує весь район.
У місті Темпе, штат Аризона реалізують безавтомобільний проєкт Culdesac. Планується, що там будуть пішохідні доріжки, громадські місця та заклади харчування.
У 2016 році уряд Шанхаю повідомив про плани запровадити «15-хвилинні кола громадського життя». Цю концепцію хочуть реалізувати й інші 50 міст Китаю.
Британський уряд оголосив про загальнонаціональну програму ренатуризації. Її завданням є організація міста таким чином, аби кожен мешканець мав змогу за 15 хвилин дістатися до зеленої зони чи водойми.
У Мілані розробляють концепт, що має назву «Близька робота». Для цього у місті облаштовують хаби для роботи. Крім цього, там створють площі з лавками, зеленими насадженнями і столами для пінг-понгу.
У Барселоні уряд планує створити 500 «суперкварталів», в якому не буде машин. Замість цього там будуть місця відпочинку.
Втілюють концепцію 15-хвилинного міста у життя не лише за кордоном, але й в Україні. Як пише Віледж, офіційно вона не затверджена, проте реалізація відбувається у містах-мільйонниках – Києві, Одесі, Дніпрі, Львові, здебільшого у нових ЖК.
Наприклад у Києві лише декілька років тому почалися зміни організації простору. Причиною стало освоєння власниками земельних ділянок територій колишніх промзон.
Наразі в Києві житлові комплекси комфорт-класу будуються у форматах багатофункціональної забудови, на кшталт «міста в місті». Один з них побудований на території колишньої промзони. У радіусі кілометра там є освітні та медичні заклади, супермаркети, спортзали і ресторани, проте надалі планується покращення рівня життя та організації комплексу.
Згідно з проєктом передбачається збільшення площі зелених зон, відкриття дитсадка, розширення дорожньої мережі та появу багаторівневого паркінгу.
Для побудови ЖК необхідні значні земельні ділянки, тому найчастіше їх зводять на околицях або віддалених районах міста. Тому ціни на оренду житла в таких комплексах є нижчими, ніж у центрі.
Що кажуть противники концепції
Однак, попри прихильність та реалізацію концепції у багатьох країнах, у неї є критики, які говорять, що «Місто 15 хвилин» – це спроба нагляду та обмеження пересування населення. Через це концепція Карлоса Морено отримала назву «соціалістичної в’язниці».
У 2022 році конспірологи почали активне обговорення «спостереження», про яке насправді не йдеться у концепції 15-хвилинного міста. Причиною стала поступова реалізація концепції в Оксфорді, а саме запровадження «районів з низьким трафіком».
Основним змістом таких районів є витіснення автомобілей на основні дорожні артерії, а також встановлення зон відеоспостереження, які будуть фіксувати номерні знаки порушників. Для переміщення на авто цими дорогами мешканці зможуть отримати дозвіл на 100 днів на рік. Ті, хто будуть їздити без нього – будуть оштрафовані. У «районах з низьким трафіком» можуть вільно пересуватися на автобусах, таксі, велосипедах та пішоходам.
Через ініціативу запровадження таких районів члени міської ради отримали погрози смерті. 25 лютого відбулася акція протесту в Оксфорді, організована правопопулістською «Ні 15-хвилинному місту!» і «Це комунізм». Мешканці впевнені, що їх пересування хочуть обмежити, а за виїзд за межі свого кварталу виписуватимуть штрафи. Проте місцева влада пояснила, що заборони пересування не буде, а «райони з низьким трафіком» однаково з’являться.
У грудні 2022 року професор психології в Університеті Торонто Джордан Пітерсон зробив допис у мережі «Х» (Twitter), в якому поділився своїми думками стосовно ідеї планування міст. Він сказав, що найгіршим спотворенням цієї ідеї є те, що бюрократи можуть вирішувати, де «дозволено» їздити містянам. Після цього допису почали з’являтися коментарі щодо контролю та нагляду за мешканцями 15-хвилинних міст.
Критика концепції не завжди є безпідставною. Є сумніви, що заможні верстви населення почнуть об’єднуватись в окремі анклави, а райони з бідним населенням стануть гетто. Та чи є сегрегація у звичайних містах? Так. Прикладом можуть стати міста США, в яких це явище існує незалежно від впровадження концепцій.
Не зважаючи на переваги, ця теорія має також і недоліки. По-перше, непрактичність реалізації у сформованих міських районах. По-друге, проблеми впровадження у районах з низькою щільністю населення. По-третє, труднощі оцінки буферних зон доступних територій через неточне відображення мобільності груп населення, зокрема людей похилого віку.
Авторка: Іра Терехова