Перемога пам’яті над забуттям: у Запоріжжі презентували артбук полеглого воїна Юрка Костишина
«Аби добраніч» – фраза, якою військовий Юрко Костишин майже щовечора завершував свої дописи з фронту. Після його загибелі ці слова стали назвою артбука, що зібрав фотографії, творчість і світогляд воїна та митця. У Запоріжжі презентували книгу, створену його близькими та друзями, щоб зберегти пам’ять про Юрка. Кореспонденти «Відбудови. Запоріжжя» побували на презентації.
Тільки корисні та достовірні новини! Підписуйтесь на telegram-канал «Відбудова. Онлайн»!
Воїн, який бачив красу навколо
Юрій Костишин поєднував два покликання – захисника та митця. Багато років він займався фотографією, створював виставки та публікував свої роботи.
До захисту України Юрко долучився ще у 2015 році. Після початку повномасштабного вторгнення значну частину служби провів на Запорізькому напрямку. Обороняв Оріхів та воював у районі Малої Токмачки.
Для його друзів і побратимів Юрко залишився людиною, яка навіть у складних обставинах продовжувала помічати красу навколо.
Ця людина надзвичайно сильно любила світ, відчувала і бачила магію, яка довкола нас. Це, на жаль, дано дуже невеликій кількості людей – лише обраним,
Книга, створена після загибелі
Артбук «Абидобраніч» побачив світ приблизно через півтора місяця після загибелі Юрка Костишина у грудні 2025 року.
За словами Федора Рудого, «Абидобраніч» не варто сприймати лише як збірку фотографій.
Це не просто книга. Вона сприймається набагато глибше. Костишин заклав у неї дуже багато. Світлини та емоції разом створюють дивовижну мозаїку,
Чому «Абидобраніч»?
Назва артбука походить від особистої звички Юрка Костишина.
У грудні 2025 року, перебуваючи на фронті, він майже щовечора писав у Facebook коротке побажання своїм близьким, друзям, знайомим і навіть незнайомим людям – «аби добраніч». Згодом ця фраза стала назвою книги.
Творчість, яка залишається після людини
Під час презентації говорили і про те, як змінюється сприйняття творчості після смерті її автора.
Федір Рудий зазначив, що суспільство часто починає більше уваги приділяти митцям лише після їхньої загибелі або поранення.
Оскільки людина більше не зможе нічого створити, вся невисловлена цінність її потенційного життя переходить на вже створений доробок,
Саме тому артбук став не лише способом зберегти пам’ять про автора, а й своєрідним нагадуванням для тих, хто живе далеко від фронту.
Якщо людина, яка перебуває на війні, здатна помічати красу навколо, то цивільним тим більше варто не втрачати здатність бачити звичайні речі та цінувати своє життя.
Книга Юрка нагадує, що краса є довкола нас. Її потрібно бачити, помічати, жити й бути щасливими тут і зараз. Тому що завтра може не бути наступної години чи навіть наступної миті,
Раніше ми розповідали, що у Запоріжжі показали виставу про Олену Пчілку.