Облрада «на паузі»: унікальний досвід Запоріжжя, робота депутатів без сесій та можливе відновлення роботи
21 березня 2024 року Верховна Рада України передала повноваження Запорізької обласної ради Запорізькій обласній військовій адміністрації. Це рішення аргументували тим, що з початку повномасштабного вторгнення облрада провела лише одну сесію та не ухвалила низки важливих для регіону рішень – зокрема, у сфері бюджету, комунального управління та нацбезпеки. Згідно з постановою, повноваження повернуть обласній раді через 30 днів після завершення воєнного стану. Водночас восени 2025 року спливає п’ятирічний термін її роботи, тож у разі скасування воєнного стану можливі одразу чергові вибори.
На тлі фактичної зупинки роботи облради низка депутатів вже склали мандати. Станом на травень 2025 року у депутатському корпусі залишилось лише 48 депутатів із 84, обраних на виборах 2020 року. «Відбудова. Запоріжжя» вирішила з’ясувати, чи підтримують депутати зв’язок з виборцями та як оцінюють перспективи «відродження» обласної ради після завершення воєнного стану. Цього разу про ці питання говоримо в інтерв’ю з депутатом Сергієм Лишенко.
Сергій Лишенко – депутат від фракції «Європейська Солідарність», обраний у 2020 році, за якого проголосували 332 виборці. Уперше він взяв участь у виборах у 2006-му році, коли був студентом. Тоді балотувався до Верховної Ради від Запорізької області як представник «Народного блоку Литвина», але тоді не був обраний. Сергій Лишенко є керуючим партнером адвокатського об’єднання «Юрлюкссервіс», а в облраді – член комісії з питань боротьби з корупцією, регламенту, депутатської діяльності та етики. З початку повномасштабного вторгнення він регулярно інформує про ситуацію на ТОТ в телемарафоні. У 2022–2023 роках Лишенко долучився до підготовки 26 проєктів рішень облради. Серед них – звернення до центральної влади щодо заборони діяльності УПЦ Московського патріархату, а також ініціативи про позбавлення мандатів депутатів, які співпрацюють з окупантами, зокрема так званого «гауляйтера» Балицького.
РАДА БЕЗ СЕСІЙ: ПРО РОБОТУ ДО ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ
– Чому після початку повномасштабного вторгнення обласна рада не збиралася на сесії?
– В лютому 2022 року із Запоріжжя виїхало чимало мешканців, серед них були і депутати, і члени апарату облради. Проте, 17 березня 2022 року Запорізька облрада провела сесію в онлайн-форматі. Це була більше політична сесія, там ухвалили рішення про звернення до партнерів про закриття неба, допомогу тощо.
Тобто фактично в березні рада могла зібратись та ухвалювати рішення. Протягом кількох місяців до Запоріжжя почали повертатись люди, з’явилося більше можливостей для організації роботи. Крім того, багато депутатів з тимчасово окупованих територій також виїхали й мали змогу працювати.
Нагадаю, що Запорізька обласна рада – це орган, сформований за партійними списками. Тобто навіть, якщо хтось із депутатів виїхав за кордон чи став на бік окупантів, на його місце мав заходити наступний у списку. Юридичні механізми для цього є.
Проте в певний момент облраду припинили збирати на сесії. При цьому навіть не перевіряли, чи є кворум, не розглядали формат дистанційного голосування. Хоча й така процедура можлива.
– Хто мав ухвалити рішення про дистанційний формат сесій?
– Питання щодо роботи обласної ради досить унікальне. З жовтня 2020 року й до повномасштабного вторгнення вона так і не затвердила власного регламенту та продовжувала працювати за документом попереднього скликання. У цьому регламенті, наприклад, узагалі не було передбачено можливості онлайн-засідань.
Тим часом інші ради – міська рада Запоріжжя, селищні, районні ради – мали можливість проводити сесії в дистанційному форматі, і це дозволяла норма закону, яку додали під час карантину. Тобто не треба було нічого вигадувати – лише скористатися вже чинними механізмами.
У випадку нестачі кворуму, можна було звернутись до Верховної Ради з проханням надати дозвіл на проведення засідань у змішаному форматі – частково онлайн, частково офлайн. Але цього не було зроблено. Тобто голоси за припинення повноважень облради у Верховній Раді знайшлись, а ініціатива, щоб дати можливість їй працювати – ні.
– Чи розроблялися проєкти рішень під час війни? Які важливі ініціативи не вдалося реалізувати через відсутність сесій?
– Робота над проєктами відбувалась ще довгий час. Депутатів збирали, працювали комісії, вносились проєкти рішень – зокрема кадрові та земельні. Перші пів року після початку повномасштабного вторгнення всі сподівались, що ситуація от-от стабілізується. У червні 2022 року думали: «ще трохи – і проведемо сесію», потім те саме казали у вересні. Але сесія так і не відбулася.
Невирішених питань було дуже багато. Не вдалося звільнити керівників освітніх закладів на окупованих територіях, які стали колаборантами. Не ухвалювались рішення щодо передачі чи списання майна. Наприклад, один із комунальних закладів отримав гуманітарну допомогу, але не міг її використати, бо не мав юридичної змоги прийняти її на баланс. У ситуації, коли треба діяти швидко, рада не працювала.
І це вже не кажу про політичні рішення. Наприклад, Балицький залишався депутатом аж до вироку за держзраду. А рада могла позбавити його мандата раніше. І не факт, що тоді він зміг би так легко очолити окупаційну адміністрацію, адже його на неї ставили саме з поданням, що йому довіряє український народ.
ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ: НЕОБХІДНІСТЬ ЧИ ТИСК
– Рішення про припинення повноважень: чи було воно необхідним та що думаєте про ситуацію, яка склалась?
– Очевидно, що це рішення – тиск на місцеве самоврядування. Подібних рішень у демократичних країнах не буває. Але, з іншого боку, ми мали параліч системи, навіть посадовці комунальних установ звільнялись через суд, бо їхні заяви сесія не могла розглянути. В такій ситуації рішення вже мало аргументи.
Однак, на мою думку, за цей фактичний саботаж роботи обласної ради хтось мав понести відповідальність. І мова не лише про політичну – я говорю й про кримінальну. Якщо сьогодні підрив обороноздатності прирівнюють до держзради, то хіба, коли сесію не збирають, не затверджують передачу майна, зокрема військовим, це не підрив обороноздатності?
РОБОТА ДЕПУТАТА ІЗ ЗУПИНЕНИМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИ
– Незважаючи на призупинення повноважень, депутати залишаються обраними представниками. Як зараз організована ваша взаємодія з виборцями?
– У депутата три основні напрями роботи. Перше – це участь у сесіях, але це вже своєрідна «вершина айсбергу».
Друге – робота над проєктами рішень у комісіях, це найбільший обсяг роботи. Але коли сесії не проводяться, це втрачає сенс. Я особисто в 2022 році брав участь у всіх робочих групах і нарадах, на які мене делегувала фракція. Навіть розглядали питання фінансової звітності комунальних підприємств наприкінці 2022 року. Але коли стало очевидно, що жодне з рішень не буде ухвалено – працювати з цим не має сенсу. Деякі проєкти досі «висять» на сайті облради без руху ще з 2022 року.
Третій напрямок – робота з виборцями. Так, я реагую на звернення, пишу депутатські запити. Був випадок, коли до мене звернулись виборці щодо корупції, і після мого звернення до правоохоронців відкрили провадження, а керівник залишив посаду – вважаю це своєю заслугою.
Але загалом я не можу ініціювати розгляд питань у сесійній залі чи викликати керівника комунальної установи на комісію. Навіть кошти з депутатських фондів – не виділити.
– Ви згадали про депутатський фонд, коли та чому втратили можливість ним користуватись?
– В 2022 році депутати мали змогу надавати допомогу виборцям за кошти депутатського фонду, оскільки вони були затверджені ще до початку повномасштабного вторгнення. Проте після 24 лютого тодішній голова Запорізької ОВА Олександр Старух призупинив проведення всіх виплат по фондах. Кошти не отримали навіть ті люди, чиї заявки вже погодили.
Ще протягом кількох місяців гроші з програми депутатських фондів взагалі зняли, і зараз такої програми фактично не існує, бо на неї не виділяють фінансування.
– Чи взаємодієте з громадськими організаціями для допомоги виборцям?
– З кимось співпрацювали і співпрацюємо зараз, звісно. Це та частина роботи депутата, яку він може виконувати поза межами обради. Громадські організації співпрацюють з громадянами, а отже – це наші виборці, і нам неможливо не комунікувати.
Але тут є й інша сторона медалі – громадські організації потребують вирішення проблем. Наприклад, просять допомогти з пільговою орендою приміщення. А що я можу зробити? Тільки написати звернення та передати перелік доступних варіантів. Не можу їхнє питання винести ні в порядок денний, ні якось пройти з ними по комісіях.
Зараз робота з громадськими організаціями – це більше робота громадського діяча. Депутати часто виконують роль громадських діячів, але це не частина їхніх офіційних обов’язків. Тому я вважаю, що за це звітувати не треба. Коли депутат у своєму звіті заявляє, що роздав гуманітарну допомогу на певну суму, це радше діяльність громадського діяча, а не депутатська робота. Сьогодні сотні тисяч українців волонтерять, тому не треба бути депутатом, щоб допомагати людям.
ОЦІНКА ПОВЕРНЕННЯ ДО РОБОТИ
– Чи має Запорізька обласна рада нинішнього скликання шанс повернутись до роботи?
– Після завершення воєнного стану повноваження ради ще протягом 30 днів не будуть відновлені. Моя думка така: якщо воєнний стан не закінчиться найближчим часом, то восени закінчиться термін повноважень обласної ради, і це питання збігатиметься з проведенням виборів. Тобто облрада буде переобрана новим складом.
Однак є ймовірність, що ситуація буде подібною до Донецької та Луганської областей, де через окупацію більшої частини регіону впроваджено військово-цивільні адміністрації. У такому разі обласна рада може взагалі не обиратися, її повноваження припиняться, і процес залишиться під управлінням адміністрацій.
УЧАСТЬ У ВИБОРАХ
– Якщо будуть оголошені вибори, чи будете балотуватися до місцевої чи, можливо, Верховної ради?
– Перш за все, потрібно, щоб така можливість з’явилася: завершився воєнний стан і були оголошені вибори. На мою думку, рішення має залежати від ситуації, яка складеться на той момент.
Не можу сказати, що мені не сподобалося бути депутатом, але й стверджувати, що я досяг якихось значних результатів у цій ролі, теж не можу. Понад рік фактичної роботи – цього, відверто кажучи, недостатньо для значних досягнень.