«Ніякі глобальні зміни не можуть відбутися за участі однієї людини»: експертка з екопсихології про Запорізький форум відновлення

27 лютого у Запоріжжі відбудеться форум відновлення, мета якого – координація співпраці місцевої, державної влади, громадськості та міжнародних партнерів у післявоєнному відновленні, залучення ресурсів для допомоги Запоріжжю, об’єднання для подальшої роботи для сталого розвитку Запоріжжя.

Попри те, що війна триває, про відбудову знищеного слід говорити вже зараз. Напередодні Форуму  «Відбудова. Запоріжжя» поспілкувалася з Ганною Прішутовою — психотерапевткою, лікаркою-психіаторкою, експерткою з екопсихології, співзасновницею ГО «Екосенс» — про екологію життя і життєдіяльності в контексті відбудови Запоріжжя.

— Що потрібно змінити в собі та як це зробити, щоб з’явилися сили на відбудову і власного життя, і міста, і країни. 

— На мою думку, для того, щоб взагалі щось відбудовувати, потрібно ставитися більш свідомо і відповідально до екології та природи в цілому. Необхідно, щоб людина зрозуміла, що вона залежить від природного середовища та перебуває з ним в динамічних стосунках. Ще у 16 столітті англійський філософ, історик та  публіцист Френсіс Бекон стверджував, що людина у стосунках з природою більш потужна, саме тому, вона наче змушує її змінюватися та ставиться до неї, як до комори. Звідти людина бере стільки, скільки вважає за потрібне. Ніби природа створена для того, щоб забезпечувати життєдіяльність людства та сприяти його розвитку. 

Саме тому з появою людини і суспільства, природа вступила в новий етап свого існування — почала відчувати на собі антропогенний вплив (тобто вплив людини та її діяльності).

Спочатку відносини людини і природи являли собою взаємний вплив один на одного — людина самостійно (без застосування складних технічних засобів) одержувала для себе користь з природи (їжу, корисні копалини), а природа впливала на людину, причому людина була не захищеною від природи (наприклад, різних стихій, клімату та іншого), досить сильно залежала від неї.

У міру становлення суспільства, держави, зростання технічної оснащеності людини вплив природи на людину зменшився, а вплив людини на природу – антропогенний вплив – посилився.

Прикладами впливу людини на природу можуть служити зведення лісів на значних територіях, неконтрольований збір рослин, надмірне знищення промислових тварин. Також зміни ландшафтів, клімату, атмосфери, та ін. 

Головна проблема і небезпека сучасного антропогенного впливу полягає у невідповідності безмежних потреб людства і майже безмежних науково-технічних можливостей впливу на природу та обмежених можливостей самої природи.

Через це існує необхідність охорони навколишнього середовища від згубного впливу людини, та розуміння того, що ми є одне ціле з природою та залежимо від неї.

Якщо ми органічно вписуємося у зовнішнє середовище, то нам добре, якщо ми порушуємо цю гармонію, то почуваємо себе погано. У зв’язку з цим з’являється таке поняття, як екологічна психологія. Вона почала формуватися на початку 90-х років ХХ ст., коли шляхи подолання екологічної кризи стали чітко пов’язуватися зі змінами особистісної та суспільної свідомості. 

Тому на перший план екологічної психології виходить саме свідомість. Якщо суспільство усвідомить цінність природи, буде шанобливо ставитися до неї, сформується індивідуальна екологічна відповідальність, то щось зміниться, якщо ні, то ми і далі будемо руйнувати.

Я вважаю, що людина має дуже потужний потенціал, і куди ми його спрямовуємо – залежить від нас. Та щоб з’явилися сили на відбудову власного життя, міста, країни, потрібно розпочинати саме зі своєї свідомості.

— Як події на кшталт Форуму відновлення Запоріжжя впливають на мотивацію людей?

— Я можу сказати в цілому, як це впливає. Ніякі глобальні масштабні зміни не можуть відбутися за участі однієї людини, завжди треба це робити гуртом: у співпраці з іншими людьми, структурами. Деякі рішення взагалі потрібно ухвалювати на рівні влади, держави. Також ми повинні відчувати, що є однодумці, які так само мислять, так само мріють. Такі заходи, як Запорізький форум відновлення, сприяють тому, що людина відчуває, що вона не одна, що є з ким змінювати життя на краще. Наче ти залучений до якогось великого масштабного проекту,  явища. Без сумніву, це надихає. Знову ж таки: “Одна голова добре, а дві краще”. 

— Як громадам об’єднуватись всередині і разом досягати результату?

— Є такий нюанс, що громада краще себе почуває, коли до її справ залучені різні категорії цієї самої громади. Саме тому нам потрібно в різних проектах залучати громадян різних національностей, віросповідань, соціальних рівнів. Окремо хотілося зупинитися на вікових категоріях. Чудово, коли в проектах беруть участь люди різних вікових категорій, це забезпечує з одного боку використання досвіду, з іншого – спадкоємність. Це коли молоде покоління приймає ідею, асимілює її та продовжує. Крім того, члени громади повинні вміти один з одним розмовляти, слухати, чути та робити справу разом.