Навчання онлайн, школи в окупації та підготовка до НМТ: відомий запорізький вчитель дав поради як допомогти дітям у навчанні
Повномасштабне вторгнення стало серйозним ударом для української системи освіти, яка тільки-но почала оговтуватись від пандемії коронавірусу. Уже понад два роки запорізькі школярі перебувають на онлайн-навчанні. За інформацією очільника ЗОВА Івана Федорова, за таким форматом тільки в області навчаються 60 тисяч дітей. Також багато школярів лишаються на окупованих територіях й вимушені ходити в школу окупантів. Все це суттєво впливає на якість знань, які отримують діти та їх соціальні навички. У інтерв’ю «Відбудові. Запоріжжя» запорізький вчитель Олександр Жук розповів, як навчати дітей вчитися в умовах дистанційної освіти, що робити, якщо дитина має вчитися в окупаційній школі на ТОТ та як підготуватися до НМТ.
Олександр Жук – відомий вчитель із Запоріжжя. Він викладає інформатику в школі-інтернаті «Джерело». У 2018 році Олександр став найкращим вчителем України за версією Global Teacher Prize Ukraine. За рік він потрапив до топ-50 найкращих вчителів світу за версією версією Global Teacher Prize (цю премію називають «Нобелівкою» для освітян). Цьогоріч педагог став переможцем програми Talents For Ukraine, як популяризатор STEM-напрямку.
Що відбувається з освітою у Запорізькій області
– Як ви оцінюєте нинішній рівень освіти в Україні, зокрема у Запоріжжі?
– Мені здається, що високий рівень наших педагогів дозволяє підлаштовуватись та адаптуватись до тих обставин, які у нас складаються. Загалом в Україні педагоги завжди адаптовуються до тих викликів, які трапляються. Наприклад, пандемія коронавірусу дала змогу впровадити взагалі дистанційну освіту в нашому житті. Тому, коли почалась повномасштабна війна не треба було щось ламати чи вигадувати. Ми продовжували працювати у тому ритмі, що і раніше, але, звісно ж, з іншими нюансами: виходячи з того, де люди знаходяться – чи там, де активні бойові дії, чи в прифронтових містах.
Є багато моментів проблемних, які впливають на навчання та рівень освіти. Основна – це забезпеченість наших дітей гаджетами та іншими матеріалами, які потрібні для дистанційної роботи. Тут дуже треба покращувати ситуацію. Так само і з педагогами. Є програми, які допомагають з технікою для роботи, але це не покриває потреби у повному обсязі. У нашій державі це питання поки що лягає на плечі вчителів.
– Учні, які зараз у 1-4 класах, фактично не знають, що таке офлайн-школа. Як їх призвичаїти до навчання не за комп’ютером, а у класі? Як правильно навчити дитину вчитися?
– На мою думку, що потрібно, так це в отаких містах прифронтових, як Запоріжжя наприклад, будувати підземні школи. Тому що і нинішнім «першачкам», і тим, хто пішов до 1 класу 4 роки тому, треба почати хоч якось звикати бути у соціумі, адаптуватись до нових умов. Вони все таки мають по-справжньому відчути, що таке школа. Як один з варіантів – виходити на офлайн навчання хоча б періодично, тобто у змішаному форматі, який зараз впроваджується у Запоріжжі.
Але, на жаль, це не може охопити велику кількість дітей. У нашій школі навіть деякі батьки організовують у себе вдома навчальні класи. Запрошують однокласників і деколи вчителі приходять, проводять там уроки. Буває навіть на вулиці, якщо погода дозволяє. Але це щодо молодших класів, у старшій школі у нас такого немає. Якщо батькам треба працювати, щоб заробляти кошти на життя, і дитину ні з ким залишити, то єдиний вихід – це приватний навчальних заклад.
– Коли в Україні впроваджували Нову українську школу, чимало уваги приділяли особливим освітнім потребам. Як це відбувається зараз в онлайн форматі? Чи можуть батьки вплинути на це?
– Все залежить від тих уроків, які ми взагалі можемо провести. Вдома діти не відчувають, що вони у школі. Можливо немає того підходу до навчання, який був раніше у самих дітей. Звичайно, дітям з особливими освітніми потребами набагато складніше навчатися онлайн. Якщо брати середню і старшу школу, то з її учнями дуже рідко ми зустрічаємося, і вони вже зараз важко йдуть на контакт. Дуже важливо стати для дитини наставником. Тобто не просто закидати купою завдань та знань, а навчати на прикладах з практичного життя. Наприклад, як купити квитки в інтернеті, як заплатити за комунальні послуги. Моїм учням, наприклад, цікаво як зареєструватися на тому чи іншому сайті, де можна щось купити.
Як навчити дитину вчитися
– Як правильно організувати навчальних процес для учнів молодшої школи?
– Найголовніше для молодшої школи – це застосовувати більш ігрові формати, не йти у нудне навчання, як раніше. Треба робити НУШ, а не нашу стару школу. Це головне зараз і це дуже впливає на подальше навчання.
– Що краще: навчатися у своїй школі онлайн чи піти в школу в іншій громаді, але очно?
– Тут все залежить від самої дитини, від її вміння адаптуватися. Також і батьки грають свою роль. Дехто вважає, що дитині треба бути у соціумі. Інші думають, що дитина повинна бути вдома, під наглядом. Кожен по-різному дивиться на питання безпеки. Хтось хвилюється більше, хтось менше і це потрібно враховувати. Ми повинні поважати будь-який вибір дитини, батьків, адже це є правильно. Якщо дитина хоче піти в заклад в регіоні, де це можна зробити офлайн, я вважаю, що треба це робити. Це буде краще і в плані навчання, і в плані спілкування з однолітками.
– Чи варто відвідувати українську школу онлайн, якщо дитина ходить в окупаційний навчальний заклад?
– Ми не можемо когось змушувати долучатися до навчання з окупації. Перше, про що треба думати – це безпека дитини. Вже потім все інше. Навчатися одразу у кількох закладах – це важко. Потрібно розуміти наскільки дитина готова самостійно опрацьовувати матеріал, тобто на якому рівні у дитини самопідготовка. Не кожна дитина так зможе працювати. Я особисто не дуже розумію, як дитина може відвідувати 2 школи одразу. Якщо вони ходять на уроки в офлайн школу на ТОТ, то будуть відсутні на українських онлайн-уроках. І навпаки. Бо навчання ж приблизно в один і той самий час йде. Тому тут здебільшого батькам треба обирати.
Підготовка до НМТ в умовах онлайн-навчання
– Через безпекову ситуацію, перебої зі світлом та інтернетом у дітей на ТОТ не завжди є змога долучатись до онлайн-уроків. Також це заважає готуватись до Національного мультипредметного тесту. Що ви порадите робити у таких випадках?
– В Україні є різні громадські організації та інші ініціативи, які допомагають із дистанційним навчанням. На відміну від звичайних уроків, до таких ініціатив можна долучитися у будь-який зручний час. Наприклад, до проєкту «Мрій. Дій». Також «Освіторія» проводить різні заходи з підготовки до НМТ.
– Як оптимізувати підготовку до НМТ?
– Треба шукати зручний для дитини та батьків шлях роботи. Не кожен може дозволити собі репетитора. Та і загалом постійно йти зі школи до репетиторів – це дещо неправильна вибудова навчальної політики. Треба знайти причину, зрозуміти чому дитина не може засвоїти отриманий матеріал. Є багато безкоштовних ініціатив та заходів, які допомагають із цим. Їх треба шукати залежно від місця перебування.
– Як варто реінтегровувати дітей з окупованих територій чи тих, які певний час навчалися закордоном, в український освітній процес?
– Якщо є можливість, то треба просто ходити до якогось навчального середовища. Треба адаптуватися до нових-старих умов і продовжувати навчальний процес. Мій син був закордоном рік та повернувся до Запоріжжя. Не зважаючи на те, що ми живемо в прифронтовому місті, вирішили водити його у дошкільний навчальний заклад, щоб він адаптувався. Хоч декілька годин на день треба, щоб дитина взаємодіяла з однолітками та вихователями чи вчителями. Дуже багато є програм, які з цим допомагають. У Запоріжжі, наприклад, працюють програми ЮНІСЕФ. Їхні простори є у різних районах міста, це дуже зручно. До того ж, їхні активності безкоштовні. Якщо є змога відвідувати змішане навчання – це треба робити. І я можу сказати, що батьки все частіше обирають цей варіант освіти для своїх дітей. І я так само обираю змішане навчання для своєї дитини.
– Якими ви бачите освітні втрати в Україні? Як їх вдасться компенсувати?
– Рівень знань дуже знизився за останні роки. Іноді навіть справа не у знаннях, а просто у декого з’явилась апатія. Деякі діти зараз вже не хочуть ні змішаного формату, ні дистанційного – ніякого. Тут повинні працювати психологи з дітьми, психологічна служба має працювати на високому рівні. Є звичайно діти, яким все дається легко і вони можуть самостійно все опрацьовувати, без контролю батьків, але це приблизно 15-20% від загальної кількості учнів. Потрібно долучати дітей до очного навчання і надавати отой багаж, який був загублений.
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю видання “Відбудова. Запоріжжя” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.