“Насолода невизначеністю” та кухарі-чоловіки на вагу золота: підприємці Запоріжжя і Дніпра обговорили, в яких умовах працює бізнес

Минулого тижня у Запоріжжі за ініціативи міжнародної спільноти підприємців Board, у форматі дискусійної панелі відбулась зустріч представників малого та середнього бізнесу Дніпра і Запоріжжя. Під час заходу представники відомих у Запоріжжі та Дніпрі бізнесів (ресторан Вergamot, ТРК CITY MALL, Climatech та інших) обговорили виклики, які бачать перед собою підприємці в умовах війни, та підводні камені у веденні бізнесу у двох сусідніх містах.

Журналісти “Відбудова. Запоріжжя” були присутні на заході та дізнались, яка ситуація наразі, чи комунікують підприємці із владою, як бізнес може вплинути на відновлення країни та у чому може допомогти у відбудові.

Дмитро Добродій, CEO і Founder ресторану Вergamot, бренд-бару Begemot, Syrdrova, Love.is.coffeezp, “Чайна кава” та громадської організації DobroDIY Ukraine, ментор бізнес-спільноти Board

“Мобілізація забирає всіх хлопців і за останні 2 місяці ми віддали 7 дуже кваліфікованих кухарів. Зараз у ресторанному бізнесі хлопець на кухні – на вагу золота”. 

“Молодь, яка приходить до нас, хоче велику зарплатню, але рівень знань – нульовий. Ми їх навчаємо, але через постійні прильоти люди сидять по 3-4 місяці і йдуть далі – туди, де спокійніше. Переселенці теж вже їдуть із Запоріжжя, бо раніше ще чекали на звільнення окупованих територій. Також їдуть підприємці і забирають із собою бізнес. Заможні люди виїхали одразу, хтось з них залишив підприємницьку діяльність, а хтось перевіз свій бізнес. Хто залишив – не вкладає багато грошей, а це рано чи пізно призведе до занепаду. Для нашого міста це негативна історія. Світ зараз – як блискавка: дуже швидко змінюється. Нам, як підприємцям, потрібно навчати себе й інших, а також стабілізувати свій емоційний стан. Ми всі – живі, місто – живе, людей дуже багато, а тому – рухаємося далі”.

“Якщо ми бажаємо, щоб місто було в топі, то має бути відкрита довірча комунікація бізнеса з владою. У мене наразі комунікація є. Якщо ми будемо кудись йти та стукати, то двері нам відкриють. Мені подобається, що влада мені не заважає працювати. Скажу більше, я не знаю підприємців, котрим влада заважала, якщо все нормально по документах, бізнес легальний і сплачуються податки. Мені не подобається, коли кажуть що «влада погана», бо в мене є питання: «А що ти зробив для міста, щоб воно було гарне і були парки, як в Дніпрі»? Ми з нашою громадською організацією DobroDIY Ukraine робимо дуже круті соціальні проєкти. І якщо кожен підприємець у своїй галузі буде рухатися вперед, то ми самі зробимо місто привабливим і сюди будуть їхати люди. Щоб зробити місто цікавішим, кожен підприємець повинен брати на себе соціальне навантаження. Так, це витратно, як фізично, так і морально, але з одного боку підтримує імідж та бізнес, а з іншого ми самі робимо наше місто привабливим. З того, треба було б змінити в місті, я б сконцентрував увагу на освіті та бомбосховищах. Треба відкривати школи, дитячі садки та університети, бо освіта ― це головне в суспільстві”.

Вардуї Батракова, директорка ТРК CITY MALL, менторка бізнес-спільноти Board

“У Львові, куди релокувалися багато підприємців, повітряної тривоги не було 28 днів. На відміну від Запоріжжя, у якому в день може бути по 5-6 тривог на день. Законослухняний бізнес тривоги просто вбивають. Ми звертались до облдержадміністрації офіційним листом, у якому просили зробити розподіл області та міста під час оголошення повітряних тривог. Нам пообіцяли, якщо цивільна оборона буде точно знати, що загроза не для міста, а для області, то повітряну тривогу для Запоріжжя вмикати не будуть”.

“Зі своїм колективом я няньчусь, як матуся. Я намагаюсь розуміти, що у них відбувається вдома, в сім’ї, де я можу їм допомогти, або дати їм відпустку хоча б на день. Я дуже часто порушую питання заробітної платні. Все це – щоб зберегти цінних співробітників у колективі. Але не боюсь втратити співробітника, бо я завжди розумію, що час йде і щось змінюється”. 

“Запоріжці кожен день чітко відчувають та усвідомлюють, що вони живуть у складному місті, але Запоріжжя ― найкраще місто на землі. У нас теплий клімат і супер сильні характером люди, бо ми робітники, трудяги, ми розуміємо, що для того, щоб жити та заробляти, нам треба працювати. Як директор CITY MALL я вклоняюсь кожному клієнту, який до нас приходить та чекає. Вклоняюсь кожному співробітнику, який у нас працює – а це переважно молодь, яка не поїхала. Війна все одно має кінець і наше місто ніхто окрім нас відбудовувати не буде”.

Юрій Нестеренко, власник компанії Climatech, яка займається комплексними інженерними рішеннями, орієнтованих на енергоощадження об’єктів, партнер бізнес-спільноти Board Дніпро

“Дивлячись на те, що відбувається на фронті, я взагалі слово «проблема» прибрав зі свого бізнесового лексикону. Бо це не проблеми: ми приходимо в класний офіс, в нас тепло, сидять молоді люди і посміхаються. Вони отримують своєчасну плату. Їхній рівень зарплат навіть трошки вищий, ніж був до війни”.

“Замовлень стало вдвічі менше, ніж було. Навантаження завжди було на пів року, а зараз – на 1-2 місяці. Але клієнти є – і ми працюємо”.

“Наш клієнт – середній та VIP. Ця категорія масово виїхала з Дніпра, а деякі просто не хочуть будувати. Але все одно є люди які купують квартири 100+ кв.м., будують будинки 200+ кв.м та відкривають офіси. Так, за кожним клієнтом тепер треба побігати, дати більше уваги. Але це не проблема”.

“Потроху тримаємось і радіємо що маємо змогу попрацювати. У нас теж на фронт забрали декількох ключових співробітників і ми радіємо, що вони живі та здорові. Що буде завтра – ніхто не знає, тож насолоджуємось невизначеністю”.

“Роль наших підприємців – впливати на владу, змушувати її десь трошки озиратися і щоб вона розуміла, що вона під контролем. Треба задавати динаміку, бо як не ми, то хто? Звичайні люди, дідусі та бабусі точно нічого не змінять, тому треба починати із себе”.

Андрій Карпенко, СЕО запорізького кластера «Інжиніринг – Автоматизація – Машинобудування», професор з економіки Національного університету «Запорізька політехніка», ментор бізнес-спільноти Board

Андрій Карпенко зазначає, що безпекові чинники, значна невизначеність та інфраструктурні проблеми, які сьогодні локально присутні, впливають на те, наскільки людський капітал може залишатись на тій чи іншій території.

“Щодо невизначеності ми бачимо, що швидкість змін, які відбуваються, характерні для всіх економік – і не важливо, на якому рівні сьогодні знаходимось ми”.

“Безперечно, якщо говорити про людей, які залишились сьогодні у Запоріжжі та в прифронтових регіонах, це з одного боку певна відповідальність та відданість. А з іншого – свідчить про обмеження в ресурсах. На це зокрема впливає, чи може людина виїхати, чи ні”.

“Кожна приваблива територія рано чи пізно буде з тим людським капіталом, який вона заслуговує. Створимо класні умови у Запоріжжі ― буде достатньо людей. Звісно можуть бути різні часові відрізки, бо повернутись назад не так просто для тих, хто знайшов для себе краще місце, поступово звик до нових умов, реалізувався на інших територіях. Тому мій прогноз: у нас може бути класно, і я закликаю наші спільноти про це думати та комунікувати для створення максимально привабливих умов, щоб населення залишалось та поверталось”.

“Всі ми побачили, коли було повномасштабне вторгнення, як громадськість і наша спільнота, у зв’язці із бізнесом та владою намагались швидко вирішити ризикові, кризові моменти. В дискусіях про владу і бізнес я часто чую, як бізнес повторює тезу «аби не заважали». Але влада має не просто не заважати, а допомагати. І тут є над чим працювати”.

“Як представник громадської спілки, яка об’єднує бізнеси, я долучаюсь до різних активностей, по типу навчальних семінарів чи пошуку фінансування, щоб підтримати невеличкий за розміром бізнес. Це роблять дуже багато бізнес спільнот і навіть у цьому напрямку я бачу необхідність у консолідації. А це дуже часто непросто, тому що коли ми починаємо об’єднуватись ми втрачаємо свою ідентичність. Важливо, щоб ми зустрічались та вели діалог, бо наше місто може бути кращим саме тоді, коли ми будемо поділяти думки і йти в одному напрямку. Ми маємо навчитись шукати спільні проєкти та напрямки розвитку і лише тоді наші зміни будуть настільки суттєвими, що ми дійсно будемо відчувати їх на свої території, на якій живемо”.