«Ми не можемо їх залишити й просто поїхати»: фоторепортаж про оріхівське подружжя, яке годує більше 50-ти тварин
Прифронтовий Оріхів Запорізької області щодня потерпає від ворожих обстрілів. За більш ніж два роки повномасштабного вторгнення росії в Україну тут немає жодного вцілілого будинку. Більшість місцевих евакуювались в той чи інший час. Однак залишаються люди, які не просто собі дають раду в такій складній та небезпечній ситуації, а й годують десятки покинутих тварин. Саме такими є сімейне подружжя Любові та Юрія Лисенків. Як вони піклуються про тварин – дивіться у фоторепортажі «Відбудови. Запоріжжя».
По вулиці, на якій мешкає родина Лисенків залишилося три родини й одна жінка похилого віку. Любов та Юрій більш ніж два роки годують 17 собак й більше тридцяти котів. Як своїх, так і покинутих сусідами.
«Ми не можемо їх залишити й просто взяти поїхати. Бо це живі істоти – вони звикли до нас, вони чекають нас. Ми всіх їх годуємо – нікого не ображаємо. Тварини не винні, що так все трапилося».
Жінка вважає, що кожен зробив свій вибір – хтось поїхав, а хтось залишився. Зараз в Оріхові мешкають біля 800 людей з 15 тис., що жили в місті до війни.
«Поїхати звідси ми просто не можемо – не маємо права. Наприклад, нам завтра треба до лікаря. Сестра каже: “Переночуєте у мене”. Та який там переночуєте, як нам треба зранку тварин вже погодувати? Треба ввечері їх теж годувати. Вони всі чекають на нас. Ми поїдемо в магазин, повертаємось– вони на нас чекають. Які вони раді»!
Читайте також: Люди повертаються, бо вірять, що ворог не зайде, – голова прифронтової громади Запорізької області
Жителька Оріхова каже, що ворог обстрілює нещадно щодня. Тварини дуже бояться обстрілів – не можуть звикнути, ховаються в домівках.
«Сьогодні були жахливі нічній й ранкові обстріли – російські окупанти “закидували” місто керованими авіабомбами. На ранок ми виходимо у двір, а собаки раді нас бачити, так гавкають, ніби жаліються, кажуть: “Ось дивіться, як стріляли. Ми живі! Третій рік кожного дня обстріли. Як не КАБи, так снаряди, як не снаряди, так “касетні” кидають. Ми вже розуміємо, звідки летить і куди долетить. Ми біжимо, ховаємось. Собачки та коти разом з нами».
Прогодувати тварин допомагають волонтери, каже жінка. Втім, все одно одна з пенсій пари йде на корм та ліки для собак та котів.
Юрій додає, що, між іншим, вони з дружиною, не просто виживають, ховаючись від обстрілів, а попри все, ведуть повноцінний спосіб життя.
«Слухайте, треба жити, а не виживати. Ну було таке, що нашу хату зачепило, і вночі на нас стеля упала. Перейшли в будинок матері, що знаходиться поруч і продовжуємо жити – вести хазяйство».
У подружжя сад і два городи, де висадили всю потрібну городину – від огірків до картоплі й томатів. На зиму готують консервацію, збирають дрова, купують уголь та паливні пелети.
«У нас і генератор є. Родичі з Іспанії прислали. Це дуже важлива в хазяйстві річ, дуже рятує нас, позаяк електрики в Оріхові немає вже більше двох років. Але й паливо на нього потрібно купувати».
Подружжя каже, що з самого початку не збиралися виїздити у велике місто, а далі склалося так, що всі покинуті тварини залишились, як діти, у них на руках.
«Є у нас родичі у Запоріжжі, які постійно кличуть: “Приїжджайте до нас!”. Але ж ми не кинемо своїх собак та котів. Ну два-три котика ми зможемо взяти та одного собаку. А іншим куди діватись? Ми не можемо так, як сусіди підвязували, десь поїдять… Ми так не можемо. Вони всі наші рідні».
Читайте також: Музей без музею: як у Запоріжжі зберігають унікальну колекцію старовинних човнів, які неможливо евакуювати
Більш того, подружжя говорить, що цьогоріч народилися кошенята, які поповнили велику родину Лисенків.
«Так одна кішка привела кошенят. Спочатку вона кудись поділася, ми думали, що загинула, а потім прийшла з вже підрісшими дітлахами. Ну що ж, тепер і вони наші».
Читайте також: Що відбувається у Степногірську, який щодня потерпає від російських обстрілів. ФОТОРЕПОРТАЖ
А, між іншим, волонтери двічі приїздили й забирали собак та котів на стерилізацію. Втім, тих, кого вдалося знайти та «вмовити» поїхати в Запоріжжя. Це чотири собаки та вісім котів.
Жителі Оріхова вже пристосувались жити й без таких благ цивілізації, як централізоване водопостачання й газ.
«Води немає, газу немає, світла немає. Для водички нам дали бочечку у міській раді. Завозять нам воду рятувальники, слава богу, у нас є в свердловині хороша оріхівська питна вода. Свєту немає, то ліхтарики заряджаємо, павербанки, телефони – від генератора. Інтернету давно нема, ми з цим змирилися. Холодильник є, але ми не постійно його вмикаємо від генератора. Як оце спека стояла більше +40 градусів, то все пропадало – кисло. Ми так призвичаїлися пару сосисок для себе взяти, хліб, сир. А овочі з грядки. А так готуємо на газовому балоні все – від борщу до начиненого перцю».
Читайте також: Як виглядає Гуляйполе у лютому 2024. ФОТОРЕПОРТАЖ
Подружжя каже, попри те, що сусідні будинки вщент зруйновані кабами, ховатися нема куди, бо укриттів немає. Ба більше – немає навіть підвалів.
Читайте також: Який вигляд має Оріхів на початку березня 2024. ФОТОРЕПОРТАЖ
«Від смерті не втечеш, але ми віримо, що з нами все буде добре, тому що ми потрібні нашим тваринам. Як з нами може щось статися, коли у нас стальки підопічних і вони чекають на нас! Ну як? Вони ж чекають. Значить все буде добре».
Родина додає, що вони не виживають, а живуть повноцінне життя в тих умовах, які склала доля. Й вірять в те, що після війни Оріхів відбудують, і він буде найкрасивішим містом України.