Люди повертаються, бо вірять, що ворог не зайде, – голова прифронтової громади Запорізької області
Від Комишувахи до лінії фронту – 20 кілометрів. А село Новояковлівка, що входить до Комишуваської ТГ, від позицій росіян відділяє 10 кілометрів. Попри близькість до фронту та постійну небезпеку останнім часом до громади все активніше повертаються люди. «Відбудова. Запоріжжя» поспілкувалася з головою Комишуваської громади Юрієм Карапетяном про масштаби руйнування у громаді, роботу з ВПО та підготовку до зими.
Які масштаби руйнувань у Комишуваській громаді Запорізької області
– Повномасштабна війна принесла вдосталь проблем для Запорізької області. Що найбільше вплинуло на життя Комишуваської громади?
– Найстрашніше, що сталось, це те, що ми маємо втрати серед людей – є поранені та вбиті цивільні. Також росіяни зруйнували наші найбільші заклади освіти – НВК «Джерело» (комплекс знаходився на 2 адресах і обидві будівлі знищені) і Зарічненську гімназію.
– Який масштаб руйнувань у громаді?
– Що стосується об’єктів соціальної інфраструктури – їх пошкоджено 13. Це 2 школи, адмінбудівля, дитячі садочки, будинки культури, бібліотеки та інше. Щодо приватних та багатоповерхових будинків – близько 762 об’єктів мають пошкодження, а зруйновано у нас близько 20 домогосподарств.
– Чи є труднощі у реалізації державної програми «єВідновлення» на території громади?
– Програма реалізується, немає ніяких затримок, тому що працює закон. Якщо профільна комісія не буде дотримуватись термінів щодо виконання обстежень зруйнованого чи пошкодженого, то ми будем нести відповідальність. Тому всі, хто подають необхідні документи вчасно і в повному обсязі, отримують виплати. Дехто вже встиг придбати собі нове житло взамін зруйнованому. Якщо у людини є проблеми з документами і їх не можна відновити – не має коштів або ще щось – то вона не може отримати компенсацію в межах «єВідновлення». Тоді ми залучаємо донорів, громадські організації, які встановлюють таким людям вікна, ремонтують дахи.
Чому люди повертаються до прифронтової громади
– Як за час повномасштабної війни змінювалась кількість людей, які живуть на території громади?
– До початку повномасштабного вторгнення у нас було 13,5 тисяч людей. Після 24 лютого 2022 року залишилось до 3 тисяч людей. А зараз люди масово повертаються і на сьогоднішній день близько 8 тисяч осіб перебуває на території громади. З них більше 1200 – це діти.
– На вашу думку, чому попри небезпеку люди повертаються до прифронтової громади?
– З початку повномасштабного вторгнення лінія зіткнення не змінилась. Орки залишаються на тих же позиціях, на яких були тоді. Але люди повертаються, бо мабуть вірять, що ворог не зайде на територію нашої громади. Вони бачать, що у нас працює і Центр надання адміністративних послуг, і Центр первинної медико-санітарної допомоги, надається гуманітарна допомога, організована логістика до Запоріжжя – кожні 15 хвилин ходять маршрутні таксі. Ми намагаємося повернути нашу територію до умовно «довоєнного» стану. Люди бачать, що у нас це виходить, що соціальні програми діють, тому повертаються.
– Скільки зусиль докладаєте, щоб реалізовувати заплановане?
– Це складно, але у нас виходить потроху налагоджувати «довоєнне» життя. Найбільша проблема, з якою ми зіткнулися і будемо стикатися найближчим часом – це освіта. Організувати безпечне офлайн-навчання для школярів у нас немає можливості, на жаль.
Ми зараз за допомогою Запорізької обласної військової адміністрації розробляємо проєкт щодо будівництва безпечного навчального закладу, який буде розрахований на всю громаду. Це буде ліцей у Комишувасі з укриттям, з усім необхідним для безпечного навчання. Але ні донори, ні держава не будуть реалізовувати цей проект поки росіяни не відійдуть подалі від нашої громади. Це найбільша проблема, яка є на сьогоднішній день у нашій громаді.
– Чи підтримують ідею офлайн-навчання діти, батьки та вчителі?
– Звісно, всі цього хочуть. Але вийти на навчання не в укритті неможливо, тому що Комишуваха знаходиться у 20 кілометровій зоні від лінії фронту. А це не лише ракетна небезпека, але і артилерійська, і РСЗВ до нас дістає. Тому ми на такі ризики не підемо, а хочемо збудувати укриття. І навіть, коли до нас звертаються донори, волонтери щодо проведення якихось заходів для дітей, ми відмовляємо, тому що не дозволяє безпекова ситуація робити зібрання більше ніж 3 особи на території нашої громади.
– Часто люди з умовного Оріхова не хочуть їхати до Запоріжжя, і обирають для життя громади поближче додому. Чи є у вашій громаді ВПО?
– На сьогодні більше 1300 внутрішньо переміщених осіб проживає на території Комишуваської громади. Це люди з Оріхова, Преображенки, Мелітополя, Бердянська, Енергодара.
– Як працюєте з ВПО?
– Першочергово вони отримували все необхідне: ковдри, спальні мішки, подушки, посуд, ліхтарі, павербанки і таке інше. Зараз забезпечуємо їх деревиною паливною, продуктами харчування, засобами гігієни. Працюємо з багатьма донорами, які допомагають з цим. Я вважаю, що наші переселенці забезпечені усім на 100 %. У нас немає компактних місць проживання для ВПО, тому що вони здебільшого або проживають у родичів, знайомих, або винаймають житло.
– Як Комишуваська громада готується до зими?
– Здебільшого у нас сільська територія, немає якогось великого міста, де є котельні і централізоване опалення. У нас у будинках індивідуальне опалення, для якого треба деревина і вугілля. Ми вже ведем перемовини і з обласною військової адміністрацією, і з донорами, збираємо списки від населення по категоріям, щоб можна було забезпечити населення твердим паливом на зимовий період. В першу чергу повинні бути забезпечені люди з інвалідністю, пенсіонери, внутрішньо переміщені особи.
Читайте також: «Жити у Василівці після деокупації — це увійти до історії», — голова Василівської громади про деокупацію та відбудову
Якщо відбудеться якийсь блекаут, то ми забезпечені генераторами на 100%, і пальним для них – запас є мінімум на 15 діб без світла. На початку війни ми досить довго були без елктроживлення і тому розуміємо, що таке блекаути, що таке війна і що треба робити. Тому ми готові до будь-яких викликів.
– Яка ситуація з зараз електроенергією?
– Комишуваська громада знаходиться саме у тій зоні, де світло потрібно завжди. У нас живлення йде від двох джерел: якщо буде проблема з однією лінією, то все перемикається на іншу. Якщо йде обстріл і є пошкодження лінії електромереж, то це ремонтується досить швидко і з цим проблем у нас немає.
Що відбувається з бізнесом та сільським господарством у Комишуваській громаді
– Що з бізнесом? Хто працює, хто припинив роботу?
– У нас було досить багато досить потужних підприємств, які наповнювали бюджет – це і виробництво сільгосптехніки, і картонна фабрика, і виробництво металоконструкцій. На жаль, вони всі зруйновані у нас. Туди неодноразово влучали ракети. Тобто навіть якщо підприємці хочуть продовжити займатись своєю справою, то їм просто нікуди повертатись. Але сподіваємось, що після нашої перемоги ми все таки ми будемо вимагати від агресора якихось компенсацій, репарацій на відновлення цих підприємств.
Читайте також: «Під час контрнаступу в 2023 році ми вже були налаштовані повертатися додому»: начальник Токмацької міської військової адміністрації про деокупацію та відбудову громади
Залишаються працювати невеликі приватні підприємці, зазвичай це сфера обслуговування. І аграрії також працюють.
– Наскільки складно зараз працювати аграріям у Комишуваській громаді?
– Росіяни обстрілюють всі наші території, але ДСНС працює: розміновують, вивозять, зачищають наші поля. Але 2 старостинських округа – Зарічненський і Новояковлівський – найближче знаходяться до лінії зіткнення і у них є проблеми. Ми звільняємо місцевих фермерів від сплати податків, тому що ми розуміємо, що там з тих чи інших причин неможливо обробляти деякі земельні ділянки.
– Якою бачите Комиушваську громаду після перемоги і що треба робити, щоб повністю її відбудувати?
– Як мабуть у кожного голови громади, у мене досить великі амбіції. Я бачу свою громаду досить потужною, досить квітучою. Є великі плани, які ми на сьогоднішній день, на жаль, не можемо реалізувати, але ми вже розробили певний алгоритм дій, що треба робити після того, як закінчиться війна. Ми розуміємо, що не одна Комишуваська громада постраждала вій війни, тому потрібно буде дуже багато працювати з донорами. Потрібно буде переконувати наших міжнародних партнерів, що нам дійсно потрібна їхня допомога, що наша територія заслуговує на підтримку.
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю видання “Відбудова. Запоріжжя” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.