«Екологічна відбудова може бути не легкою, але цілком реальною», – член правління ГО Zero waste ZP та «Запоріжжя без сміття» Іван Калоша

Zero waste ZP ― це громадська організація “Запоріжжя без сміття”, яку було створено у 2020 році під керівництвом Ірини Щетиніної. Основна ціль, яку перед собою ставлять члени команди ― перетворити свідоме споживання на щоденну звичку. Наразі громадська організація працює у трьох напрямках роботи, а саме: освітньому, практичному та у взаємодії із владою в рамках впровадження сміттєвої реформи в Україні. 

Vidbudova.online поспілкувалася з членом правління громадської організації Іваном Калошою та дізнались особливості роботи команди, проблеми у реалізації проєктів в умовах війни та перспективи екологічної відбудови в Україні. 

― Яку роботу ви проводите наразі, як функціонує громадська організація та які завдання ставите перед собою?

― У нас є серія подкастів та різні інформаційні компанії у соцмережах. Ми проводимо лекції та майстер-класи з перероблювання у крафтовому форматі, де люди можуть прийти до нас, поспілкуватись, послухати інформацію про свідоме споживання і наочно побачити процес перероблювання. Наприклад, як зі звичайної пластикової кришечки за декілька годин можна зробити кошичок, підставку для телефону чи стаканчик. 

Крім того, таким чином із перероблених кришок ми зробили лавку, яка наразі стоїть на площі Маяковського у Запоріжжі. Таким чином ми хотіли показати, що сортування має сенс і що перероблювання ― це просто. Зі сміття можна зробити прикольні речі й разом з тим, зробити цей процес більш фановим і практичним. 

В рамках взаємодії із владою та просування сміттєвої реформи ми проводимо різні активності, а інколи просто слідкуємо за ситуацією. Наприклад, нещодавно ми створювали дорожню карту поводження з відходами та збирали підписи під петицією до міської ради.

На кожній нашій лекції ми намагаємося пояснити людям, як працює демократія, звернення та петиції та що це треба робити, щоб створювати запит та тиск на владу. Бо інакше, централізованого, масового сортування або взагалі зрушення у системі перероблювання відходів навряд відбудеться. 

― В чому полягають особливості реалізації роботи спілки в умовах війни? 

― Зараз за останні кілька місяців ми інколи проводимо майстер-класи за запитом від різних організацій чи груп людей. Ми будуємо плани на нові проєкти, але саме зараз практично нічого масштабного не відбувається. 

Ми були більш активними перші пів року, але через повномасштабну війну найактивнішим членам організації довелось поїхати за кордон. Таким чином практично роботу в організації виконую особисто я разом із моїм колегою. Ми намагаємось час від часу від нашої роботи встигати та робити все для підтримки проєкту. Наразі ми отримали грант, а тому будемо залучати ресурси та людей. Зараз ми знаходимось у режимі очікування та намагаємось зберегти те, що маємо та робити роботу далі. 

Зазначимо, що 4 червня 2023 року член правління громадської організації Zero waste ZP та “Запоріжжя без сміття” Іван Калоша на сайті електронних петицій Запорізької міської ради створив петицію №8363, яка закликає міську владу міста «Побудувати сучасну систему управління відходами (сортування, компостування та ін.)». В ній було описані рекомендації про те, які кроки варто робити при побудові сучасної системи управління відходами в місті, в рамках проєкту в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом «Відродження» за фінансової підтримки Швеції.

Наразі збір підписів завершено, а петиція зібрала 763 голосів з необхідних 750. Відтак, відповідно до Закону України Про звернення громадян, петиція має бути розглянутою профільними органами виконавчої влади.

― Про створення петиції та дорожню карту системи управління відходами у Запоріжжі: які є головні проблеми та перспективи впровадження такої ініціативи? 

― Згідно з нашою національною стратегією поводження з відходами на наступні роки в період за 2024 – 2025 рік, в Україні мають бути створені місцеві та регіональні плани поводження з відходами. Знаючи, що місцева влада може приховано зробити свої кроки, як добрі, так і погані, ми хотіли привернути увагу до цієї теми. Ми попрацювали з експертами, випрацювали рекомендації, розбили їх умовно на роки, як би ми бачили, як це повинно було б виглядати згідно із системою поводження з відходами та запропонували посібник владі й людям. 

Петицію створили для того, щоб привернути увагу до посібника, а влада не забувала про існування громадськості. Ми слідкуємо за процесом, а тому з нами треба комунікувати та враховувати нашу думку. 

Так, нам вдалось зібрати голоси, що дуже прикольно, враховуючи, що під час війни підписи збираються в петиціях іншого формату. А це означає, що все ж таки проблема актуальна. Від місцевої влади вже прийшло повідомлення, що це питання має бути розглянуто на наступній черговій сесій міськради. 

― На вашу думку, до чого ми маємо прагнути та які дієві приклади перероблювання та сортування вже є в Україні та у світі?

― Навіть в національній стратегії до 2030 року зазначено, що ми повинні зменшити кількість відходів в країні у 2 рази. Це не про те, що сміття треба переробляти або сортувати, а в принципі навчитись зменшувати кількість відходів. Для цього є різні методи і про це в першу чергу треба думати. 

Стосовно перероблювання та сортування, наше міністерство запропонувало багато корисних і дієвих напрацювань. Крім того, наразі в Україні вже є багато заводів з перероблювання відходів та різної сировини, але якщо ми кажемо за населення ― не вистачає саме інформаційної компанії та відповідної інфраструктури. Те ж скло та певні види пластику вже сьогодні можна збирати і передавати на перероблювання, але на все це потрібна політична воля і фінансування, бо сортувати відходи ― дорожче, ніж їх просто викидати. 

Якщо ми думаємо, що це класний бізнес, то запевняю ― це хибна думка. В Європі, де ми бачимо, що все так круто організовано, зазвичай працює все наступним чином: штучно завищена ціна на вивезення на полігон або спалення відходів ― це найгірші методи перероблювання. Краще переробити або прокомпостувати сміття, але зазвичай все це потребує дуже багато логістичних і інших ресурсів, тому це дорожче і треба штучно мотивувати людей не просто вивозити сміття на звалище.  

― Екологічна відбудова ― як це? Які приклади у світовій практиці рентабельні для України та яка ситуація наразі?

― Коли ми кажемо про відбудову України з точки зору відходів ― це необхідність думати, що робити та як поводитись з відходами від руйнувань. Я знаю, що вже сьогодні колеги роблять певні дослідження з цієї теми та випрацьовують механізми, щоб ті відходи від зруйнованих будинків або підприємств використати знов в тому ж будівництві.

Якщо дивитись на досвід Німеччини після другої світової війни, то як приклад, вони доволі детально розбирали будинки. Купа людей приходила і прямо на місці сортувала цілі або подроблені шматочки бетону, дерева, металу, а потім з цією купою думали що можна зробити. Наприклад, цілі шматочки бетону, скажімо з колони, можна повторно використати у будівництві. Саме це і є для мене екологічною відбудовою. Необхідно принаймні всю цю величезну купу спробувати використати повторно, а не просто перетворити у величезну гору сміття. 

Наразі масово до цього ми ще, мабуть, не готові, однак вже є приклади в Київській області, де українські та іноземні компанії, а саме французькі та ізраїльські, впроваджують різні методи. Вони привезли із собою відповідну техніку і вже використовують її у будівництві нових будинків. Перші проби та напрацювання вже були минулого року. 

Я сподіваюсь, що в країні будуть певні економічні стимули для відбудовників, бо знову ж таки, найкраще коли на рівні держави впроваджується мотивація і забудовникам, наприклад, пропонують платити менше податків, якщо вони на певну кількість відсотків будують із перероблених матеріалів, або як за прикладом деяких Європейських країн працює закон згідно з яким заборонено будувати без принципу використання вторинної сировини. Звісно це не легко, бо це все нове, масштабне та потребує опанування, однак все ж таки реально. Головне лише створити умови та мати політичну волю для впровадження. Однак, не виключаю можливого спротиву у представників будівельної сфери.       

― Чи є в планах у команди долучитись до відбудови у Запоріжжя? 

― Коли кажуть про відбудову в контексті Запоріжжя, чесно кажучи я не дуже розумію, бо у нас немає таких масштабів руйнувань. Звісно, руйнування є, однак деякі будинки вже відбудовуються. Тож я не бачу, що саме тут відбудовувати, але я бачу, що необхідно розвивати. Зараз інколи я спостерігаю тенденцію, коли люди змішують терміни «відбудова» та «розвиток», тому що у нашому житті з’явився контекст війни. Потрібно залучатись безпосередньо до розвитку, щоб Запоріжжя розвивалось, а контекст війни не дозволяв чиновникам втілювати застарілі рішення ― це те, чого справді хотілось би. В рамках роботи команди ми продовжимо робити те, що робили завжди, щоб допомагати та контролювати ситуацію.